У минулу суботу працівники кінематографії відзначали своє національне професійне свято. «Вісті» вирішили з’ясувати, а чи є власне нам що святкувати?
Сьогодні досить часто можна почути-пересвідчитися, що український кінематограф відроджується і, що особливо приємно, навіть набирає обертів. Про нього кінокритики головно пишуть хвалебні оди-відгуки, зауважуючи відображену патріотичність, актуальність і… душевність. І, здається, та когорта, яка все це творить, обожнюючи і щиро всім єством вболіваючи за українське кіно, щороку ширшає.
Активно знімають і повний, і короткий метр
Так само росте і кількість поціновувачів нашого кінематографу. Зокрема, передусім широкого метру. Наприклад, у списку найкасовіших українських картин останнім часом є проект студії «Квартал 95» «Вісім перших побачень», фільми «Сафо», «Поводир», «Незламна», «Гніздо горлиці», «Моя бабуся Фані Каплан», «Червоний» (прем’єра якого нещодавно відбулася). Нагадаємо, це однойменна екранізація роману відомого українського письменника Андрія Кокотюхи. До речі, якось автор про своє творіння сказав, що в образі головного героя (воїн УПА Данило Червоний, якого зіграв відомий актор Микола Береза) він дуже хотів створити українського Рембо, що в результаті так і вийшло у цьому патріотичному бойовику.
Та загалом такі справді кричущо популярні фільми швидше є винятком, як зауважують кінокритики. Вони пояснюють, заробітки українських картин, попри величезні вливання у них, в тому числі і на державному рівні, насправді не такі вже й великі — десь біля позначки 1,5 — 2 мільйони гривень, тоді як витрати чи не в десять разів більші. І все ж…
— Чи є у нас українське кіно? Звичайно є, — коментує Наталя Уварова, співорганізатор українських фестивалів «Кіномаршрут» і «Кіноскрипт». — Можливо, воно дещо поступається якимись якостями європейському чи то американському кіно, але те, що воно є і з кожним роком стає більш професійним, більш якіснішим, то це очевидно.
— У нас досить активно знімають повнометражні фільми, — додає Олеся Новосад, засновник фестивалів «Кіномаршрут» і «Кіноскрипт», — щороку виходить велика кількість короткого метру. При цьому самі українські короткометражні фільми підкорюють не тільки українські кінофестивалі, але і різні зарубіжні фести.
Нагадаємо, що іще будучи студенткою, добре відома сьогодні режисерка Марина Врода отримала третє призове місце на Міжнародному кінофестивалі в Мюнхені за фільм «Дощ», а вже за кілька років стала лауреатом Золотої Пальмової гілки на Каннському фестивалі за свій кінометражний фільм «Крос»!
Якщо ж говорити про сьогодення, то в короткому метрі, як зауважили Наталя Уварова і Олеся Новосад, це, звісно ж, такі популярні прізвища: Марина та Оксана Артеменко, Юрій Леута, Павло Остріков, Оксана Войтенко, Олег Бобало-Яремчук. Якщо говорити про масштабне ігрове кіно серед молодих, талановитих та вже досить відомих режисерів, варто назвати Тараса Ткаченка («Гніздо горлиці»), Аркадія Непиталюка («Припутні»), Володимира Тихого, Віру Яковенко. А от якщо йдеться про документальне, то тут не можна не згадати Василя Буковського, Руслана Ганущака…
— І це, ще, не всі імена. Насправді людей, які працюють у кіно і знімають справді якісний продукт, дуже багато. Але, на жаль, більшість українських фільмів поки що можна подивитися хіба на фестивалях або спеціальних показах, — резюмувала Наталя Уварова.
Патріотичність і європейська якість
Тим часом Президент України Петро Порошенко зауважив, що попри феєрію у масах, насправді «зарано говорити про ренесанс українського кіно», а держпідтримку сьогодні потрібно надавати кінострічкам патріотичного напрямку, що, можливо, ітиме трохи врозріз із очікуваннями масового глядача.
Водночас як би там не було, головним завданням укркіно сьогодні є систематичність видавання якісного продукту. Аналітики, на жаль, таки кажуть правду, коли зауважують, що наш глядач іще не дуже довіряє вітчизняним фільмам. Його повагу, зважаючи на таку величезну кіношну прірву донедавна, іще треба завоювати, щоразу пропонуючи його увазі українські стрічки…
європейської якості. Як справедливо зауважив нещодавно грузинський режисер Заза Буадзе, який останнім часом живе і знімає картини в Україні, «український фільм має перетворитися на тренд, а потім на звичку, і на нього будуть ходити не тому, що ось український фільм вийшов, щось цікаве, а тому, що це якісне кіно, яке розповідає про нас і світ».
У світлі всього сказаного, довгоочікуваною українською прем’єрою цьогоріч стане художній фільм «Кіборги» режисера АхтемаСеїтаблаєва про захисників Донецького аеропорту під час війни на Донбасі. Показ цієї стрічки, до речі, відбудеться саме 6 грудня, у День Збройних сил України.
З перших вуст
Ілля Рибалко, викладач Коледжу культури і мистецтв:
— Я знаю, що студенти-актори дуже тягнуться в кіно, бо сьогодні там справді є можливість гарно заробити. Наразі в нас чимало всього знімають, зокрема нещодавно Україна і Канада домовились випускати серіали разом, а це великі перспективи… Сьогодні я найбільше працюю саме зі студентами-музикантами і бачу, що у них є величезний потяг до професії. Дехто пише музику для ігор та на музичні стоки. Що особливо приємно, уже зі студентської лави створюють шуми та музику для професійного кіно.
Сергій Дзей, наш земляк, актор:
— Я не бачу ніяких проблем в укркіно. Сьогодні у нас діє чимало продакшинів і чи не кожен канал знімає для себе кінопродукт. Також функціонують виробники національних фільмів в Україні. Є і чимало держзамовлень… З позиції актора, бачу українське кіно лише хорошим, добрим і затребуваним. Сьогодні і акторам, і всій режисерській команді є чимало роботи тут, також, до слова, вони багато працюють і на закордоння, крім того возять свої достойні роботи по різних іноземних фестивалях...
Світлана Бевз, наша землячка, актриса:
— Звичайно, українське кіно відроджується і набирає обертів. Слава Богу, що почали знімати саме українською мовою і, що знаково, саме наші українські режисери. Дуже радує, що українське кіно стає більш професійним. Сьогодні у нас є дуже цікаві фільми і серіали. Наприклад, детективний серіал «Пес» (1 сезон вийшов у 2015 році), а до створення цього якісного полотнища вдалося доторкнутися і мені, із задоволенням дивилися навіть чоловіки! Чи от, скажімо, драматичний серіал «Хороший хлопець», кожну серію якого чекали з великим нетерпінням! Із найближчих справді цікавих майбутніх прем’єр — 40-серійна україномовна драма «Лікар Ковальчук» на телеканалі «Україна». Знаю про цей фільм чимало, крім того тут, у 23-й серії, я знялась у досить великому епізоді. Зіграла жінку, яка уперше у свій 51 рік закохалась у молодого хлопця…
Валентина ОЛІЙНИК
коментарі