Бориспiль
C

Головні новини

Валерій Мартишко: «Продати землю — значить продати Україну»


Україна обговорює болюче питання продажу землі: відкривати ринок чи ні. Суджень багато, а невизначеність лякає. «Вісті» зустрілися з людиною, бізнес якої пов’язаний із землею і від неї залежить. Яким є бачення аграрія щодо нововведень, які очікують країну з відкриттям ринку землі?

— Фермери нині проти відкриття ринку землі. Чому?

— У фермерів є право відстоювати свою позицію щодо обігу земель сільськогосподарського призначення на державному рівні. Треба знати історію фермерського руху. Я був свідком, як все починалося на Бориспільщині, Переяславщині, Згурівщині, Яготинщині й взагалі в Україні. Люди-відчайдухи взяли в обробіток землю, яка нікому тоді була не потрібна і почали діяльність на свій ризик, не маючи нічого: розбиту техніку і покинуті приміщення. Їм давали найгірші землі, які не оброблялися колгоспами. Далі колгоспи і радгоспи розпалися і земля «гуляла» із 94 року і майже до 2003-го — у ті часи можна було взяти землю в оренду тисячами гектарів.

Я не ризикнув займатися фермерством, поки не побачив, що в інших щось виходить. Люди жартували, що гроші безповоротно можна витратити трьома способами — на себе, на жінок і на сільське господарство.

— Фактично, якщо земля буде продана комусь, то аграрії можуть лишитися без землі для свого виробництва?

— Так. Люди побудували успішні сільгосппідприємства і тому мають право відстоювати землю, що є в них в обробітку. Вона є основним засобом виробництва, а не товаром. Ми, аграрії, землю товаром не називаємо. Є земля — є виробництво. Тому сьогодні лякає, коли кажуть, що іноземці куплять землю. Чому вони не купували її в 97-му році? Я прийшов у Згурівку на велике господарство в 2003-му році. Це було підприємство, яке з 1996-го обробляло з 2500 га лише 700. Я ризикнув і витратив усе зароблене — в нас тільки кукурудзи було посіяно 1200 га, і я ледве витягнув навантаження. Але ми змогли отримувати врожаї й почали рости.

— В українських середніх фермерів є кошти купити землю, якщо вона буде продаватися?

— Я вкладаю гроші в землю з 2000 року. Люблю жартувати: в мене грошей немає — вони або в зерні, або в землі. Коли щось продали, то на виручені кошти купуємо техніку, міндобрива, платимо податки, закуповуємо насіння — це кругообіг в бізнесі; незавершене виробництво займає третину валових витрат. Ризик є завжди. Посіяли озимину, дощ пройшов — зверху сухо на 4 см, потім 12-15 см мокро, а далі сухо. І от якщо знизу висохне — все, пшениці немає.

— Що потрібно нашим аграріям для розвитку галузі?

— Коли перемогла нова влада, я сказав — зараз сільське господарство отримає гарний старт, бо прийшли нові люди, вони дадуть доступ до фінансових ринків — того, чого нам не вистачає, щоб купити кращу техніку, задіяти нові технології, розвивати тваринництво. Це великі витрати — треба брати кредити, а немає де. Сьогодні кредит під 25-30% — це безглуздо. Фірми-виробники техніки, насіння, пестицидів погоджуються на лізинг чи на товарний кредит і ми один одного підтримуємо. Думав, влада поставить наші банки на місце і ми заживемо. А ні! Я чую, що з-під нас навіть землю хочуть продати!

Агровиробники, які 25 років обробляли землю, зараз опинилися перед стіною. Ми не знаємо, що буде і куди йти. Сьогодні зупинено закупку техніки і будівництво. Моє підприємство хотіло хороший трактор в лізинг брати, ще навантажувач треба і нову свиноферму будувати — все зупинено. Мізки стали! Як це так — працювали, а тут кажуть, що хтось цю землю викупить! Як ми зможемо брати участь в аукціонах, коли у більшості не вистачає оборотних коштів? В Україні ніхто не дотує фермерів, як в Польщі чи Чехії, нам ні копійки не дає держава. Тому ми кажемо «ні» продажу землі.

— Хто, на вашу думку, купить землю у випадку старту її
продажу?

— Ми проти продажу землі іноземцям. За зелені папірці вони куплять Україну. Не треба ні завойовувати, ні кидати атомну бомбу, ані йти новітніми арміями, не треба ніяких «градів», ні! Просто прийти і купити землю. Нам предки передали цю землю. Люди добрі, отямтеся! Цього не можна робити!

Як громадянин я категорично проти продажу земель с/г призначення. Як у фермера, в мене є мрія потихеньку, з часом, цю землю викупити у тих, з ким я працюю і хто хоче її продати, але більшість власників паїв не хочуть їх продавати.

— Хто ж має вирішувати таке важливе для України питання?

— Правильно винести питання обігу земель на Всеукраїнський референдум. Якщо народ вирішить, що продавати, тоді потрібен чіткий закон. Треба прописати, щоб не було підставних осіб, які мають бути обмеження. І на аукціон допускати людей, які працюють або проживають в цій громаді, і щоб вони могли купити 200-500 га без права перепродажу мінімум на 10 років. От в Польщі спекулянти не змогли влізти.

— Як поляки мінімізували ризики щодо землі?

— Їхній ринок землі ми називаємо «польським варіантом» — поляки чітко визначили покупця, який є громадянином Польщі, працює не менше певної кількості років, із доказовою базою, де він взяв гроші на купівлю, та із забороною перепродажу землі протягом 10 років. І спекулянти «відхлинули». А в українських ділків — завдання скупити землю і перепродати іноземцям тисячами га.

Я є членом Всеукраїнської аграрної ради (ВАР), з нами працює Асоціація фермерів України, бо в нас спільна біда. Ми провели кілька акцій і під ВР, і на трасах робили пікети, вели перемовини, домоглися зустрічі наших представників із Президентом України. Сьогодні закон на розгляд ВР не внесено, хоча він на обговоренні в Аграрному комітеті.

— Чи багато аграріїв активно відстоює спільну позицію?

— Не всі. Частина їх не приймає участь у боротьбі. Наприклад, Бориспільщина займає пасивну позицію. Може, аграрії Бориспільщини хочуть посперечатися на аукціонах із арабськими шейхами, але місцевих фермерів на заходах не видно. Дай Боже, щоб в них були статки протистояти китайському бізнесу та нафтодоларам арабів.

Коли ми були бідніші, були дружніші, часто бачилися, зверталися за  допомогою. Хтось комусь щось позичить, посіє, збере — так ми виживали. Потім розбагатіли і кожен має можливість вести справи сам. Але земля має нас об’єднати. Треба нам кидати свої набиті зерном комори і брати участь у політичному житті країни! Якщо ми не будемо відстоювати свої права, завтра приймуть Закон про ринок землі, іноземці зайдуть — і все. Особисто мені шкода своєї праці. Скільки років на майбутнє відважно працювали в надії, що колись буде краще. І от, як тільки селянство вийшло на хороший рівень, нам сюзприз!

— Як фермери доносять свою позицію до влади?

— Сподіваюся, що зустріч із Президентом В. Зеленським дасть плоди, що він почує нас. Також ми провели зустріч із нашим депутатом Сергієм Буніним у Переяславі 8 жовтня. Він пообіцяв відстоювати наші погляди. Там були присутні фермери Баришівського, Яготинського, Згурівського, Переяславського районів, але представником Бориспільщини був лише я один, хоча землі мої на Згурівщині. Держава — це і є земля, на якій ми працюємо, адже 72% земель України сільськогосподарського призначення.

Продати землю — значить продати Україну. Тоді який сенс руху на Донбасі? А землі тимчасово окуповані кому будуть належати? Вони теж будуть продаватися? А землі Криму? Чи це вже не Україна?

Державні мужі нарікають, що бардак в оренді державних земель. То наводьте порядок! Наприклад, я до державних земель не маю відношення, 95% — це паї людей, які я орендую. І лише 50 га мені дала держава для ведення господарства, я за них плачу оренду.

— Як ви вважаєте, чи достатньо власники паїв отримують від агровиробників за те, що віддають паї в оренду?

— Вартість оренди паїв відрізняється залежно від місцевості, якості грунту. За 1 га платиться десь 100—200 доларів на рік. Наприклад, на Херсонщині, де пайовики мають по 15 га, їм платять 100 доларів за 1 га. Є паї по 1 га, то там платять більше, щоб людям було вигідно. Податок державі, податок на оренду і сама оренда — виходить десь 200 доларів. У Польщі така ж ціна, і в Прибалтиці, але ж там дотації, яких в нас немає, а рентабельність знижується щороку.

— Що обіцяють аграріям у випадку відкриття ринку землі?

— Обіцяють кредити для купівлі землі під 15-17% річних і держава нібито частину буде відшкодовувати — я вірю державі, але не настільки, щоб розраховувати на неї і на банки. Давайте порахуємо. Ціна, яка може бути реально — 2000 дол/га. Якщо я з цього гектара буду платити 15% річних, то це 300 доларів — це тільки відсотки і вже більше, ніж оренда, а ще ж тіло кредита! Навіть на 10 років — це 200 доларів. Тобто 500 доларів із гектара ми повинні заплатити в рік — і так 10 років. Але ми стільки не заробляємо! Відкриття ринку на цих умовах для нас уже смерть, бо за 10 років ми здохнемо.

Прийшла нова влада і сьогодні успішну галузь, с/г виробництво, заганяють у глухий кут. Сьогодні бюджети районів формуються за рахунок агровиробників.

— Ви спілкуєтеся з власниками паїв, ці люди мають намір продавати землю?

— Багато пайовиків працюють на своїй землі і вони теж проти продажу. Для прикладу, працює в мене чоловік, якому 55 років. Питаю, чи Петро буде продавати пай? Ні, каже. А якщо дадуть 5 тис. доларів за гектар? «Ні, бо земля — це назавжди», — відповідає.

Якщо комусь стає проблема продати пай, то дайте окремим законодавчим актом можливість громадам купувати в людей паї за пристойну ціну. Бувають ситуації, коли є необхідність терміново знайти гроші. Але це поодинокі випадки. Зніміть напругу, дайте можливість громаді купити в того, хто хоче продати землю. Ця земля залишиться в Україні, в громаді. Держава прокредитує, громада купить пай і здасть у оренду, гаситиме кредит і заробить.

— Наскільки справедливим є те, що хтось продаватиме землю, а хтось — ні, бо не має паю?

— Ми не чіпаємо розпаювання. Наприклад, в мене немає паю, хоча все життя працюю на землі. І містянин каже: «А чого селянин буде продавати землю? Вона ж належить народу України». Розпаювали, дали в користування, обробляй, здавай в оренду. Чого продавати? Кому продавати? Земля належить народу України.

Тому фермери говорять — давайте винесемо питання на референдум і хай народ вирішує. Але ті, хто організував гвалт із землею, бояться, бо український народ скаже «ні» розпродажу українських чорноземів. Бо земля належить всім нам — і тобі, і мені, ми всі громадяни України.

— Земля годує нас. Тобто є стратегічний аспект у випадку продажу землі.

— Ті, хто лобіюють Закон про ринок землі, нічого не говорять про продовольчу безпеку українського народу. Не можна залишитися без землі, бо будемо без хліба.

Я їжджу на Схід як волонтер — Боже, яка Україна прекрасна: полтавські степи, широколана Дніпропетровщина, схили Донеччини, безмежжя харківських полів — це така краса! Це все ми можемо втратити. І взагалі — питання продажу землі надумане, не на часі, його створили штучно спекулянти, які хочуть на цьому нажитися!

Досьє

  • Член Всеукраїнської аграрної ради (ВАР).
  • Обробляє 1400 га земель, які орендує на Згурівщині.
  • Займається свинарством (тримає до тисячі голів свиней).
  • На підприємстві працює 30 осіб.
  • Має фірмовий «Фермерський магазин» в Борисполі.
  • Депутат Бориспільської міської ради.

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl + Enter

Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач. Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або зайти на сайт під своїм ім'ям.

коментарі

  1. Медведев Валерий 31 січня 2020 16:43
    • Не подобається
    • 0
    • Подобається
    Земельный вопрос сложный. Поэтому непонятно - почему ВР и правительство торопятся его ПРИНЯТЬ. Даже общеукраинский референдум ,на мой взгляд, надо проводить после референдума всех громад областей. Указывать не только вопросы - продавать или нет.Каждая громада может предложить СВОЙ вариант о земле. Мой вариант ТАКОЙ : По конституции земля и ее недра принадлежат НАРОДУ УКРАИНЫ. Таким образом, земля в пределах своего сельсовета ,района , области должна принадлежать ЖИТЕЛЯМ ЭТОГО сельсовета и т.д. Все продажи ,сдача в аренду своим или чужим арендателям должна происходить ТОЛЬКО С СОГЛАСИЯ громады. Если есть пустующие земли - сельсовет \ район \ может сдать землю в аренду не просто за деньги . В договоре указать ,что арендатор обязан построить \допустим \ ЭЛЕВАТОР или ПЕРЕРАБАТЫВАЮЩЕЕ предприятие за какое РЕАЛЬНОЕ время . Этот элеватор ,таким образом , будет принадлежать сельсовету и распоряжаться ПРИБЫЛЬЮ от него будет громада \ допустим -построят детсад на эти деньги\ Таким образом будет уменьшен риск получения взятки за аренду. После решения все вопросов по земле - необходимо всем областным громадам ВЫРАБОТАТЬ ОБЩИЕ ВОПРОСЫ по референдуму. Практически - это будут решать представители ВСЕХ ГРОМАД государства .ВРада должна подготовить Законы по результатам референдума. Просто сделать Референдум - это заранее не решить ВОПРОС В ПОЛЬЗУ ВЛАДЕЛЬЦЕВ ЗЕМЛИ - НАРОДА.
Ваше ім'я: *
Ваш e-mail: *
Питання: 156+2
Відповідь:
Код: оновити, якщо не видно коду
Введіть код:
[/banner_banner6]
Календар публікацій
«    Вересень 2020    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
282930