Бориспiль
C

Головні новини

Юрій Ликов: «Я — фанат своєї справи»


Корінний бориспілець, закінчив ЗОШ №8. Серйозно займається спортом із 15-ти років. Власноруч із друзями облаштував спортзал у підвалі кооперативної багатоповерхівки, де на змонтованих тренажерах хлопці займалися пауерліфтингом. У 18 років виконав норматив кандидата у майстри спорту. Після армійської перерви, з 2008-го силовий вид спорту став його професією і хобі, а згодом приніс визнання. Сьогодні він відомий на Київщині та в Україні тренер міжнародного класу, який виховав і привів до перемоги десятки спортсменів і поставив на п’єдестал пауерліфтинг у Борисполі.

 

— Мій перший тренер Сергій Іванов, який тут працював і виступав за Бориспіль, мав двох доньок. Так склалося, що я почав їх тренувати. Відтоді професійно займаюся тренерством із хлопцями і дівчатами. У мене сьогодні група спеціальної базової підготовки – це п’ять спортсменів високого рівня, вони учасники та переможці всеукраїнських та міжнародних змагань. Це міські школярі та студенти, — розповідає Ликов. — Дорослі — після 23 років — теж ходять на тренування і виступають від міського Центру спорту. Найстарша – Надія Компанієць, якій 64 роки, чемпіонка України серед ветеранів.

— Ви один із тренерів у Борисполі, вихованці якого найбільше здобули медалей на різного роду змаганнях. Чим керуєтеся, ставлячи перед собою таку високу планку?

— Намагаюся на власному прикладі показати, що спорт – це спосіб життя. Я тренуюся сам, беру участь у змаганнях ветеранів першої вікової групи – до 50 років. На повну викладаюся як тренер. Мені це подобається. Я фанат своєї справи. Хочу довести молоді, що спорт – це сила тіла і духу, а зловживання алкоголем, наркотиками – шлях в нікуди.

— Чи не впливає на родинні стосунки те, що ви постійно зайняті на тренуваннях та змаганнях? Дружина не свариться, що мало часу лишається для сім’ї?

— Моя дружина Тетяна спортсменка, майстер спорту міжнародного класу, у спортшколі викладає хокей на траві. Тому до моєї зайнятості відноситься з розумінням. У нас спортивна родина. Донька-школярка вже займається хокеєм.

— Розраховуєте, що донька займатиметься пауерліфтингом, тренуватиметься у вас?

— Якщо у неї буде таке бажання, то я за.

— Оцініть ставлення держави та міської влади до спортивного виховання молоді та популяризації спорту.

— Відчувається поліпшення на всіх рівнях, починаючи від розуміння потреб спортсменів до фінансування. Пауерліфтинг у Борисполі має підтримку: на закупівлю професійного обладнання з міського бюджету виділено 127 тис. грн.

Але на міжнародних змаганнях я спілкуюся зі спортсменами з інших країн – з Білорусі, Казахстана, Росії, Польщі — то скажу, що зарплати тренерів у них у кілька разів вищі, ніж в Україні. Наприклад, у ДЮСШ зарплата залежить від навантаження – годин. У мене 0,5 ставки, то отримую в межах 4,5 тис. грн. Маю ще роботу на рівні Національної федерації, бо я суддя міжнародної категорії другого рівня. Виїжджаю зі спортсменами різних вікових груп на змагання як суддя, де отримую добові. Бував на змаганнях у Росії, Індії, Польщі, то у них спортивні бази набагато кращі, ніж у нас. Тому до масовості спорту нам ще далеко.

 — На тренерстві в Україні не розбагатієш.

— Знаєте, гроші – це така річ, що не може бути мірилом.

— Будемо чесними, рівень заробітку в професії – суттєва складова. Вистачає платні тренера на життя?

— Скажімо так, впритул. Мене стимулює ентузіазм. Але неприємно ходити з простягнутою рукою й шукати спонсорів, щоб поїхати зі спортсменами на змагання.

— Спонсорів не бракує?

— Ну, не так їх і багато. Серед постійних – Ігор Шалімов, голова ПрАТ «БКБМ». Якщо спортсмен їде на змагання, то головна стаття витрат в межах України — проїзд, проживання і харчування. Ще стартові внески та страхування – це на плечі батьків. Якщо це міжнародний турнір, то нас фінансує профільне міністерство і частково Національна федерація. Якщо спортсмен виборов медаль, то є сітка преміювання, градація за віковими групами. Міська влада започаткувала вид преміювання обдарованих дітей у різних сферах — премію ім. П.Чубинського. Наші діти отримують грошове заохочення.

— Ви є членом міського ГФ «Сектор безпеки», берете участь у патрулюванні вулиць. Що скажете про виховання і дозвілля молоді?

— Дуже багато порушників серед молоді – це вживання і розповсюдження легких і важких наркотиків, вживання алкоголю. Переважно хлопці, але є і дівчата. Це діти як із неблагополучних сімей, так і з забезпечених родин, де батьки зайняті своїми справами. Наркотиків серед молоді «ходить» багато. Кількість наркозалежних збільшується, бо інтернет робить ці речовини доступними для придбання і розповсюдження. Рекламу наркотичних речовин на стінах будівель ми замальовуємо, але цього недостатньо для боротьби з таким соціальним викликом.

— Напрошується висновок, що спорт серед молоді сьогодні не є престижним.

— Так, бо недостатньо проводиться роботи щодо популяризації спорту та здорового способу життя. Наскільки мені відомо, зараз профільне міністерство готує велику програму змін з метою розробки системного підходу до розвитку спортивної галузі країни. Адже Україна досі живе за «совковими» стандартами. Наприклад, таке поняття, як дитячо-юнацька спортшкола, залишилося у країнах пострадянського простору, у розвиненому світі діють спортклуби. Наша спортивна система потребує реформування — від оплати праці до інфраструктури. Клубна система більш вигідна, бо за кожним спортклубом є спонсори, які мають податкові преференції, тому що системно фінансують клуби. У нас спонсори максимум, що отримують – це подяки та грамоти.

— Ніколи не думали змінити фах, займатися чимось більш прибутковим?

— Ні! Моє завдання – дати нашим вихованцям гарну базу для занять, якісне оснащення і кваліфіковане тренерство. Тут мені допомагає Олена Квартич, яка працює з початківцями. Бажаючих займатися було б більше, але ми обмежені залом, який не зовсім пристосований до тренувань – занадто низька стеля. Рік тому ми встановили кондиціонер.

— Якої спортивної інфраструктури найбільше потребує Бориспіль?

— Вкрай необхідна нова спортшкола, а точніше – сучасний спорткомплекс. Це потрібно було ще «позавчора». У ДЮСШ представлені 12 видів спорту, але закладу понад 40 років, він давно не справляється з навантаженням.

— Ця проблема ускладниться з утворенням Бориспільської ОТГ, бо приєднається шість сільрад. Які кроки влади на місцях потрібні, щоб покращити ситуацію?

— У селах зі спортивною базою ситуація гірша, ніж у місті. Потрібно працювати над проблемою комплексно, створювати базу, залучати фахівців і забезпечувати їх достойною зарплатою. Я теж починав із порожнього місця. Знадобилася чотири роки для становлення професійного пауерліфтингу в Борисполі. Я пообіцяв тоді міському голові Анатолію Федорчуку та його заступниці Людмилі Пасенко, що цей вид буде найрезультативнішим у Борисполі. Обіцянку виконав! Була створена ГО «Осередок пауерліфтингу в Борисполі». Я серед інших колег-тренерів дав місту найбільше чемпіонів, призерів і рекордсменів, як всеукраїнських, так і міжнародних змагань. Це кажу без зайвої скромності. До речі, пауерліфтинг має сильні й масові осередки не лише в Борисполі, але й у Білій Церкві, Бородянці, Броварах. Я є тренером обласної команди з пауерліфтингу. Підготовка до змагань, а також звіти, оформлення відряджень, отримання і «вибивання» коштів – це все на мені. 

— Спортсмени мають іти в політику?

— Звичайно. Спорт гартує характер і волю людини, яка пройшла шлях від новачка до перемог. Сьогодні спортсмен і тренер – це фахівець, менеджер. У політиці такі люди потрібні, бо можуть серйозно лобіювати питання спорту, молоді, здорового способу життя.

 

Бліц до теми:

«Він – людина різка і не ніжна»

— Охарактеризуйте себе як тренера.

— Одна вихованка про мене сказала в ефірі міського телеканалу: «Наш тренер – людина різка та не ніжна».

— Образилися?

— Ні.

— У залі матюкаєтеся?

— Буває. Це ж силовий вид спорту.

— Яка тенденція пауерліфтингу вас дивує?

— Я помічаю, що зараз дівчата більш сильніші фізично й психологічно, ніж раніше. Хлопці слабкі пішли, невитривалі, невмотивовані. У більшості. Хоча раніше все було навпаки. Дівчата більш цілеспрямовані. Мене це дивує.

— Як набираєте новачків?

— Ходжу на шкільні уроки фізкультури, придивляюся, розповідаю, залишаю номер. Дзвонять ті, хто зацікавився. Якщо наша людина – залишається, ні – йде. Я проти результату будь-якою ціною. Головне у тренерстві – підхід до спортсмена, вміння розкрити талант.

 

Досьє: 

Юрій Ликов є членом Національної федерації пауерліфтингу України та входить до її тренерської ради. У 2016 році на Чемпіонаті Світу серед юніорів та юніорок  успішно виконав кваліфікаційні вимоги та отримав кваліфікацію судді міжнародної категорії ІІ рівня.

Його вихованці є постійними учасниками обласних, всеукраїнських та міжнародних змагань.

Ликов виховав понад 20 кандидатів у Майстри спорту України, 2-х Майстрів спорту України, 1-го Майстра спорту України міжнародного класу та 1-го Заслуженого майстра спорту України.

У 2010 та 2016 роках визнаний переможцем у номінації «Кращий тренер року» Національної федерації пауерліфтингу України за рейтинговими показниками.

У 2011, 2014, 2015, 2016, 2017, 2018 та 2019 роках Юрій Ликов визнаний у номінації «Кращий суддя року» Національної федерації пауерліфтингу України за рейтинговими показниками.

У 2018 році отримав відзнаку «Освітянська зірка» як кращий спортивний педагог Київщини.

Працює в міському відділі контролю за благоустроєм. Є членом ГФ «Сектор Безпеки». Одружений, виховує доньку.

 

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl + Enter

Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач. Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або зайти на сайт під своїм ім'ям.

коментарі

Ваше ім'я: *
Ваш e-mail: *
Питання: 156+2
Відповідь:
Код: оновити, якщо не видно коду
Введіть код:
Читають Обговорюють
[/banner_banner6]
Календар публікацій
«    Серпень 2020    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31