Розповісти про виховательку бориспільського ДНЗ «Сонечко» Тетяну Лисенко попросили батьки її підопічних дітей. Кажуть, Тетяна Юріївна – сучасна, щира і ставиться до дітей, як до рівних. У роботі вона за альтернативні методики, в т.ч. систему Зайцева. Через карантин «Вісті» не змогли завітати до садка, але зустрілися з Тетяною після роботи.
Миловидна жінка каже, що здивована інтересом до своєї персони, адже не бачить нічого особливого в своїй роботі.
«Із дитинства хотіла стати вихователькою, — розповідає Тетяна. — Отримала педагогічну освіту, але багато років працювала в інших сферах, згодом прийшла до професії, про яку мріяла». Її педстаж — менше 10 років, із них два у Борисполі, куди родина переїхала з Конотопа, що на Сумщині. Молодший син навчається в ЗОШ № 1, чоловік працює в Києві.
«Бориспільцям пощастило»
Жінка дивується, що бориспільці критикують своє місто, каже, їм немає з чим порівнювати. «Бориспіль живе, розвивається, поряд аеропорт, Київ, зручне транспортне сполучення. Роботу знайти простіше і зарплати вищі. Ми приїхали з Конотопа не від хорошого життя – бо наше місто занепадає, люди звідти виїжджають, — ділиться Тетяна. — Колись квітучий Конотоп став депресивним, підприємства закриті. Опустіли міста Бахмач і Ніжин — населення подалося до Києва чи за кордон. Житло в оренду здати неможливо і за 400-500 грн на місяць, бо робити немає».
Мовне питання
На запитання, що цікавого зараз у роботі вихователя, Тетяна ділиться, що в групах міських ДНЗ по 25-27 дітей, але її група – інтернаціональна.
«У мене в групі є діти різних національностей— грузини, іранці, арабо- та англомовні, російськомовних теж багато. Цікаво, що з українськими дітьми вони в спілкуванні не мають проблем, швидко адаптуються», — ділиться Тетяна і каже, що сама спілкується українською, а у розмові з арабо- чи англомовними користується онлайн-перекладачем на телефоні. «У Конотопі мало говорять українською, зате я в Борисполі стала «щирою українкою», як каже моя рідня, хоча колеги вважають мою вимову «кривенькою», — усміхається Тетяна.
Тепер діти-індиго
На думку Тетяни, нинішнє покоління дітей відрізняється від попередніх. «Сучасних дітей називають поколінням «next» чи дітьми-індиго, вони інші: швидше засвоюють інформацію та дорослішають. Багато малюють — що хочуть і без заборон. Дошкільна програма не встигає за ними, — каже Тетяна. — Саме тому ми, починаючи з середньої групи, вирішили займатися за методикою Зайцева, батьки купили навчальні матеріали. Адміністрація садочка ідею підтримала».
Тетяна вважає, що їй пощастило з батьками — група ініціативна та дружня, всі разом — діти з батьками і вихователькою — їздять на екскурсії. «Були в Кийлові в міні-зоопарку, в Експериментариумі в Києві, на кінній фермі, в інших місцях, збираємося в Планетарій і в парк «Київська Русь», — ділиться співрозмовниця.
«Нас прирівняли до двірників»
Зарплата вихователя — мінімальна, 4000 грн, є мізерні надбавки. «Змушена підзаробляти, працювати не півдня, а повний день. Якби не заробіток чоловіка, то на наймане житло у Борисполі коштів не вистачило б. Вихователь отримує менше, ніж двірник. Це абсурд! Тому колеги йдуть з комунальних ДНЗ на роботу в приватні чи на розвиваючі дошкільні курси, — розмірковує Тетяна. — Не дивно, що в садочках не вистачає кадрів, а в соцмережах трапляються повідомлення на кшталт «Група … дитсадка … шукає собі вихователя».
коментарі