Бориспiль
C

Головні новини

Бориспіль: покашляйте в трубку або як ми ковідом хворіли


Ми романтизуємо українські реалії щодо боротьби з коронавірусом: госпіталізація, захист високого рівня та експрес-тести. Але чи дійсно це так? Із власного досвіду хочу розповісти, як я перехворіла на ковід у Борисполі. Своє прізвище та імя та імена місцевих лікарів не вказую з етичних міркувань.

 

«Почалося для мене все швидко, за одну ніч. Взагалі, я майже ніколи не хворію, а тут несподівано відчула себе втомленою, боліла голова; вранці я прокинулася з температурою, тотальною слабкістю і охриплим голосом. До лікарні не ходила: було погано і не хотіла заразити когось. Тоді не знала, що в мене коронавірус.

Два дні пролежала вдома, пила чаї та піґулки. Третього дня стало зле — ломило тіло, боліли скроні, говорити не могла, висока температура. Я зателефонувала до швидкої.

 

Діалог з медиком викликав у мене змішані почуття: хотілося і сміятися, і плакати.

 

— Добридень, у мене є симптоми коронавірусу, хочу зробити тест.

— А які симптоми? Ви контактували з кимось із хворих?

— Захрипла, температура, слабкість. Не контактувала, чи … не знаю, можливо...

— А покашляйте в трубку!

Я майже зареготала, бо, як виявилося, діагностувати коронавірус вирішили дистанційно...

— Я думаю, у вас не коронавірус, нікуди не ходіть, сидіть вдома, зателефонуйте сімейній лікарці, вона скаже, що робити.

Лікарка також не направила мене на тестування, а виписала ліки, здебільшого для мого сина, у якого був такий же анамнез. Навіть кашляти у трубку не довелося.

 

Уже хворіла не лише я: заразила також маму, батько і брат пошморгували, але почували себе добре. Матері не пощастило — температура не спадала тиждень, горло саднило, була ломота в усьому тілі. У нас у всіх по черзі, починаючи з мене, пропав смак і нюх, їжа здавалася несмачною.

Маму відвезли до лікарні — на огляд і щоб відкрити лікарняний. Навіть не знаючи, з чим вона приїхала, лікарка «сміливо» приймала її без маски та окулярів. На її зауваження, що симптоми схожі на ковід, усміхнулася і завела: це не вірус, а ринофарингіт, їдьте додому, лікуйтеся. Ми побачили, що мало лікарів носили маски, на реєстратурі жінка сиділа без неї. Здається, ходити до лікарні — це більший ризик, аніж сидіти вдома.

Мама наполягла на тестуванні, тому їй виписали направлення. Прийшов результат через тиждень. Замість того, щоб повідомити телефоном позитивний результат аналізу, сказали приїхати його й забрати, бо лікарі не можуть розголошувати «такі особисті подробиці». Мати приїхала до реєстратури, забрала бланк. «Ну і шо там?» — запитала жінка з віконця реєстратури. «Позитивний рельтат. Це ковід», — відповіла мамам. Після цього зчинився лемент. Наговорили всякого: і що їй не можна тут знаходитися, і що вона порушує закон, і про кримінальну відповідальність згадали теж, а про те, що можна було повідомити результат телефоном, не згадали.

Потім усю сім'ю направили на тестування.

Замість того, щоб швидко відпустити потенційних хворих, ми стирчали чотири години під лікарнею. Лікарка повідомила, що мати, яка вже хвора на ковід, повинна зайти до лікарні, де натовп людей, і взяти направлення для нас, як контактних осіб. Вона відмовилася.

Для нас чотирьох почали заповнювати вручну(!) 16 бланків. Ніхто не попередив, що на тестування треба записуватися окремо, у реєстратурі, тож нас вирішили пропихнути між записаними людьми, «по-бориспільськи». Йшов час. Дитина знудилася та втомилася, ми всі почувалися недобре, не підходили близько до людей. Мене відмовилися направляти на тестування, мовляв, декларація з сімейним лікарем укладена в Харкові, тож і підстав для мого безкоштовного обстеження у Борисполі немає. Обурюватися і наголошувати на своєму праві безкоштовної меддопомоги не стала, бо мене би просто «поперли». Платити за тест, а це від 1000 грн, я не мала змоги. Тож лікарки уклали договір заднім числом і дали мені направлення.

Коли я зайшла до кабінету, там сиділа дівчина-медик у спецкостюмі, але у звичайній одноразовій масці і без окулярів. Щиток самотньо лежав на її столі.  Ми здали тест і нарешті поїхали додому.

Тиждень товпилися вдома вп'ятьох, чекали результатів. Через 7 днів мені сказали вже по телефону, що в мене коронавірус. Зараз я чекаю результати на повторний тест і чітко знаю, що моя безпека напряму залежить у більшій мірі від мене.

 

Тож, шановна громадо, маю для вас декілька порад із власного досвіду:

 

Якщо захворіли й ще не знаєте діагнозу:

— перевірте симптоми на сайті Міністерства охорони здоров'я;

— у кожного анамнез різний, але характерні симптоми для коронавірусу — це слабкість, ломота у тілі, підвищена температура, втрата смаку і нюху;

— зателефонуйте сімейному лікарю, а якщо маєте погане самопочуття — до екстреної медичної служби;

— якщо не підписували декларації з місцевими лікарями, вам мають надати тимчасового лікаря, знайте та відстоюйте свої права;

— перевірте контактних осіб, з якими ви спілкувалися останнім часом, попередьте їх про те, що ви захворіли;

— щоб пройти тестування на ковід, отримайте направлення у сімейного лікаря, запишіться у реєстратурі на тест, і попросіть, щоб направлення вам занесли до кабінету тестування;

— обмежте контакти та намагайтеся не бувати у людних місцях;

— через 6-8 днів подзвоніть до реєстратури і дізнайтеся результат;

— їжу, ліки й інші необхідні речі вам можуть принести родичі, друзі та знайомі;

— носіть засоби особистого захисту правильно і будьте обережні!

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl + Enter

Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач. Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або зайти на сайт під своїм ім'ям.

коментарі

Ваше ім'я: *
Ваш e-mail: *
Питання: 156+2
Відповідь:
Код: оновити, якщо не видно коду
Введіть код: