Бориспiль
C

Головні новини

І знову дорога на схід…


Символічно, що саме перед святом Покрови, Днем захисника України, три команди волонтерів із Бориспіщини під керівництвом Віктора Копана, Любові Чешко та Рустама Хамракулова 8 жовтня на приватних авто вирушили в Донецьку та Луганську області — на фронтову територію, щоб підтримати і словом, і ділом людей східного регіону, обпаленого затяжною війною і недавньою масштабною пожежею. Гуманітарна місія була насиченою і тривала до 10 жовтня. Волонтери побували у різних місцях ООС, де зустрілися з нашими військовими та мирним населенням.

Волонтери з Бориспільщини.

Головна мета поїздки – доставити продукти харчування, засоби технічного забезпечення, одяг, а також підтримати морально земляків, які захищають кордони України, та місцевих жителів, які найбільше постраждали від нищівного вогню і лишилися без даху над головою, у відчаї й зневірі.

Волонтери розділили свої маршрути. Екіпажі бусами – кожен в обраному напрямку – тоннами розвозили гуманітарну допомогу. Серед закупленого – найнеобхідніше, все віддавали людям із рук у руки.

«Недарма у народі кажуть: «Чужої біди не буває». А біда, розділена з друзями, стає півбідою. За велінням серця саме туди, де трапилося велике лихо у наших людей на Луганщині, й відправився екіпаж волонтерської групи з чотирьох машин, завантажених доверху, — по-жіночому, співчутливо розповідає Любов Чешко, Процівський сільський голова. — Дорога для нас була не з приємних: вибоїни, шлях розбитий, але добралися благополучно. Нам запропонували віддати продукцію на склад. Та не для того ми приїхали, щоб складувати продукцію. Для нас було важливо, щоб кожен житель, що постраждав, отримав її прямо в руки. Із обласного штабу Сєвєродонецька нас попросили відвезти продукцію у найбільш постраждале село Осколонівку. Потім – інші...»

Любов Чешко: «Болючі враження від побаченого»

— Мені доводилося з 2014 по 2018 роки бачити страшні картини в Донецькій області, але те, що побачила на власні очі зараз, вразило до глибини душі. Сотні гектарів лісу по обидві сторони дороги стояли обвуглені, страшні, чорні. І гілки, мов руки, простягали до нас і кричали: «Люди, що ж ви наробили?!». Цілі десятки гектарів зрубаного лісу, а ось — 100 га молодого, спаленого, а далі село, якого немає... Одні попелища... У цьому селі залишилося лише декілька хат, і подумалося: «Та чи будуть ці люди щасливо жити, навіть в своїх домівках серед згарища?»

Стаємо біля одного уцілілого будинку, сигналимо, сходяться люди. Я вперше побачила людей, чорних, як земля. Мені здалося, що вони досі не прийшли до тями від того, що могло трапитись із ними. Не сваряться, нічого не доводять — ніби оніміли від горя. Ми починаємо роздавати продукти, люди спокійно отримують, дякують, припадають устами до хліба та просять хоча б водички...

Одягу взяли лише невелику кількість. І не помилилися. Бо його доставили погорільцям найближчі сусіди з Луганщини. А от із продуктами там скрутно. Багатьох мешканців взагалі не було на подвір’ї, бо вже не було, що охороняти. Людей забрали в гуртожиток.

Надавши допомогу одному селу, ми вирушили до ще одного – це село Сиротіно, де згоріло 9 осіб та 190 будинків. Вигоріли цілі вулиці. Якимось дивом вдалося врятуватися собакам, які охороняли свої обійстя, та одному кошеняті. Люди з вдячністю отримували нашу продукцію, дякували...

І лише тоді розігнули спину мої волонтери, коли не було чого роздавати, і ми поїхали із Сєвєродонецька. Стомлені, але щасливі від того, що розділили горе людське. Попереду 900 км… Знали, що не кожен екіпаж зміг добратися додому цього дня. Але на другий день прибули всі наші.

Погорільці жалілися благодійникам, що держава обіцяла спочатку по 300, потім 200 тис. грн допомоги постраждалим від пожежі, але коштів люди поки не отримали.

Віктор Копан про спілкування з військовими

Команда Віктора Копана проїхалася багатьма селами і містечками сходу, завітала і до «своїх хлопців» на Світлодарську Дугу, до 24 бригади ім. Д. Галицького, якою раніше командував бориспілець Валерій Гудзь.

«Багатьох із військових я знаю особисто, бо на фронт як волонтер я почав їздити з перших днів війни. Тоді візити були часті, зараз рідші, але наша допомога там потрібна, особливо після недавньої екологічної біди, яка залишила після себе гектари згарищ лісу та погорілі населені пункти», — говорить Копан.

Зізнається, що фронтовики завжди раді зустрічі з волонтерами, кажуть, армійської їжі їм вистачає, але хочеться домашньої, чогось смачненького, цього разу дякували хлопці за пиріжки. А ще, звісно, захисники потребують людської підтримки, віддушини від спілкування з однодумцями з мирної території.

Віктор Копан розповідає, що на фронті зараз час тиші, але і наші, і ворожі позиції залишаються на місцях.

Волонтери кажуть, що українські військові не приховують, що ця тиша ними сприймається як невизначеність. А що далі – вони не знають, адже ворог по той бік барикад укріплює позиції, провокує, у хлопців є підозри, що причина недавніх пожеж – підпали ворожих провокаторів.

«У наших захисників – дух патріотичний і бойовий. Помітно, що зараз на фронті покращилася дисципліна, бо воюють люди вмотивовані. Однак війна виснажила регіон, місцеві люди втомилися виживати. Ця війна – великий біль для України, для її людей», — говорить Віктор Копан і наголошує, що допоки допомога волонтерів буде потрібною, доти Бориспільщина не забуде дорогу на схід.

«Хочемо подякувати кожній людині, яка взяла участь у цій акції милосердя, за те, що не залишилися осторонь людської біди, — від імені волонтерів підсумовує Любов Чешко. — Адже є прислів’я: краще ділитися в надії на те, щоб нас беріг Господь і обминало все лихе».

Захисники вдячні за підтримку.

Місія милосердя мирної Бориспільщини українцям сходу

Віктор Копан підкреслює, що ця поїздка стала можливою завдяки старанням багатьох небайдужих людей: «Нас підтримали, як завжди, Ігор Шалімов, який сам волонтером не раз бував на сході. Допомагали містяни — подружжя Мельників, Євген Косько, Віра Мазура, Володимир Безхлібний. За це їм велике спасибі та дяка від наших військових».

Із миру по нитці — нужденним допомога.

Волонтери доставили гуманітарний вантаж:

  • різні крупи, які закупив процівський підприємець Євгеній Казкін на  суму 20 000 грн;
  • тону продуктів передав отець Микола (Терещук М.О.), зокрема 300 л олії, цукор, солодощі;
  • місцевий мешканець Майхрук, який доставив 350 кг борошна;
  • голова РСТ Костянтин Струков передав 60 кг добірного сала та 20 кг смальцю;
  • місцевий фермер Антропов виділив тонну картоплі та цибулі;
  • жителька Процева В. Мосюк закупила ковдри ватні, в кількості 100 штук;
  • сотні банок консервацій, овочі, різні продуктові набори, які були доставлені жителями сіл Процева, Воронькова, Жереб’ятина, Головурова, Кийлова, Гори та міста Бориспіль;
  • технічне забезпечення (гума, запчастини, мастильні матеріали на авто, куплені волонтерами).

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl + Enter

Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач. Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або зайти на сайт під своїм ім'ям.

коментарі

Ваше ім'я: *
Ваш e-mail: *
Питання: 156+2
Відповідь:
Код: оновити, якщо не видно коду
Введіть код: