У грудні 2020 року Лебединський народний аматорський хор відзначив свій 65-річний ювілей, а у січні 2021 року минає 51 рік відтоді, як хор отримав звання народного. З нагоди ювілею «Вісті» поспілкувалися з учасницею хору та незмінною ведучою сільських свят Галиною Соляник, яка розповіла про любов земляків до української пісні, свій перший концерт у складі хору, нові костюми та творчість у період карантину.
«Ой, мамо, люблю Гриця…»
Галина Соляник згадує, що любов до української пісні їй прививали з дитинства: батько вмів грати і на гармошці, і на балалайці, і навіть на мандоліні. І доньку навчав грати, але з музичними інструментами не склалось — душа дівчини тягнулась до пісні.
Вже навчаючись у 9-му класі, почала співати в хорі. А перший виступ жінка запам’ятала назавжди, адже після нього хор отримав почесне звання народного. «Мій перший виступ із хором якраз був під час захисту звання народного у січні 1970-го року. Колектив тоді був великий, до 40 осіб. Як зараз пам’ятаю той виступ: ми, молоді дівчата, школярки, сидимо в першому ряду, а на великій сцені Жовтневого палацу лунає славетна пісня «Ой, мамо, люблю Гриця» (солістка К.П. Дика). Це було неймовірно!» — згадує Г. Соляник.
Та життя внесло свої корективи: після школи дівчина була змушена піти з колективу, адже, вступивши до професійного навчального закладу, 4 роки приїжджала додому лише на вихідні, потім працювала інженером-конструктором у Києві. А коли за сімейними обставинами змушена була повернутися до села, знову почала співати в хорі. З того часу пройшло більше 50 років, з них 30 років Галина Соляник завідує сільським клубом.
Насичений ліричний альт
На сьогодні хоровий колектив об’єднав 20 талановитих земляків, з яких шестеро — чоловіки. І всі мають неповторні голоси, які вже впізнають на обласних конкурсах.
«Завдяки незабутнім голосам наш хор знають і шанують не лише на Бориспільщині, але і в області. Колись під час чергового захисту звання народного в м. Ірпінь, члени журі сказали, що Лебедин можна було і не оголошувати: настільки своєрідні голоси, які виділяються з усієї Київщини. В чому таємниця? У нас дуже низькі альтові жіночі голоси. За ці 65 років ми славилися солістами: К. Дикою, яка разом із І. Єременком доклала дуже багато зусиль для створення та розвитку хору, її дар передався і доньці О. Кущ (Дикій), Т. Скакун, М. Посенко, І. Шерстюк, Н. Чуйко, а нині своїми голосами радують Т. Заболотня, О. Паламарчук, Н. Горбачова, В. Пушко, В. Батюк та інші», — розповідає пані Галина.
Жінка зазначає, що своїми успіхами колектив завдячує художнім керівникам — заслуженому працівнику України Юрію Бурчаку та хормейстеру Миколі Боднару. Неоціненний вклад у розвиток колективу зробили й І. Єременко, І. Посенко, А. Жупінас, М. Бондарчук, Н. Чуб (працювала більше 10 років), М. Канюка, В. Каплан.
Нові костюми до ювілею
Минулого року колектив отримав нові концертні костюми, які стали своєрідним подарунком до 65-річного ювілею.
«Нам пошили нові костюми, які допоміг придбати тоді ще голова Бориспільської районної ради Владислав Байчас. Попередній концертний одяг шили на 50-річчя. І ми дуже вдячні Владиславу Михайловичу, що не залишився байдужим і допоміг», — зазначила Галина Степанівна.
Карантинне життя та незвичайні мрії
Галина Соляник розповідає, що під час карантину регулярних репетицій, як це було раніше, не проводили, адже більшість хористів — пенсіонери, які перебувають у групі ризику, тому життя колективу переважно перейшло в режим онлайн. Але, незважаючи на це, згадати є про що: призове місце в районному конкурсі «Весілля на Бориспільщині» (відео обряду сватання в інтернеті переглянуло більше 10 тисяч осіб), участь у ІІ-му Міжнародному конкурсі козацької пісні, організація святкування до Дня захисника України та Дня села на відкритому просторі з дотриманням усіх карантинних норм.
«Звичайно, масових гулянь не влаштовували, бо розуміємо, що безпека та здоров’я — понад усе. Але за карантин дуже скучили за піснею. Співали, і самі собі не вірили, відчувалась радість спілкування та того, що ми знову всі разом. Народна пісня — це дар Божий. Мріємо, що колись нам удасться виступити з українською піснею і за кордоном», — зізнається Галина Соляник.
У 2015 році Лебединський народний аматорський хор отримав ще і звання козацького. З нагоди 60-річчя до Лебедина завітали представники обласного центру козацької слави: генерал-осаул українського козацтва В. Панасюк та генерал-отаман Ю. Мельничук, які посвятили всіх членів колективу в берегинь та козаків. А у вересні 2020 року цю посвяту прийняли і діти-учасники художньої самодіяльності Лебединського клубу.
коментарі