В його очах миттєво спалахують вогники захоплення, коли на шахівниці шикується чорно-біле «військо». За кілька секунд помахом рухи десятирічний Андрій Трушко позбавляє уявного суперника кількох фігур. Одразу видно, що гра приносить йому задоволення...
Цю «партію» між призером Чемпіонату світу, який потрапив у ТОП-6 юних шахістів, і журналістом «Вістей» було зіграно прямісінько в кореспондентській редакції.
На перший погляд жвавий п’ятикласник із ЗОШ № 6 — звичайний привітний школяр із янгольською посмішкою. Його «спортивну лихоманку» видає хіба що непосидючість і шахівниця, яку, на прохання авторки цих рядків, хлопець приніс до редакції і дбайливо поклав на столі. Хлопчик соромиться офіціозу і час від часу невпевнено поглядає на тата, який «не на диктофон» розповідає: «Син не любить спілкуватися з представниками преси, сказав, що краще гратиме в шахи, ніж даватиме інтерв’ю».
А привід для розмови серйозний: Андрій Трушко заявив про себе на Чемпіонаті світу серед школярів 2006 року народження в місті Ясси (Румунія). 576 школярів із 41 країни взяли участь у World School Chess Championship 2017. Найбільшого успіху досяг у бліц-турнірі серед юнаків до 13 років, завоювавши 8 місце серед 99 учасників турніру. В заліку серед юнаків до 11 років потрапив у ТОП-6, посівши п’яту сходинку. Регламент з класичних шахів подолав п’ятнадцятим серед 76 учасників, отримавши достойний міжнародний рейтинг.
Шахова родина Трушків
А почалося все, коли хлопчику було чотири роки. Бабуся Тамара Володимирівна грала з Андрієм у шашки, доміно, шахи і нарди. Це, звісно, не весь список забав, які опановував під керівництвом жінки допитливий онук. Найбільше захопився шахами. Близько двох років бабуся залишалася першим тренером Андрія. Згодом у родині вирішили розвивати аматорський рівень до більш серйозного. За професійною підготовкою вирушили до міського шахового клубу «Поєдинок», де під керівництвом спочатку Галини Кривошеіної, а згодом Григорія Приймака, хлопчик опановував мистецтво старовинної настільної гри. Нині шліфує майстерність у шаховому клубі «ДЮСШ 23» міста Києва під керівництвом майстра спорту України Олега Миколайовича Бутенка.
Гра переросла у стиль життя п’ятикласника: проміняв іграшки на шахи, часто за ними забуває навіть про комп’ютер. Результат — неодноразові перемоги у змаганнях всеукраїнського рівня. Дипломи на стінах Андрієвої кімнати вже не поміщаються, сім’я складає їх у спеціальний архів. Нині в колекції успіхів хлопця 46 перших, 14 других і 17 третіх місць, а також 9 кубків. Найбільш вагомими успіхами родина вважає перемоги на чемпіонатах Київської області (ІІ місце у лютому 2015, І — у вересні та травні 2016), турнірі «Київська весна на Оболоні» (2015), «Різдвяне Мукачеве» (2017), «Кубок Дунаю», що проходив у м. Ізмаїл у 2016 році, «Кубок Києва 2016», «Polissya chess cup».
Без тренувань у Андрія не проходить жодного дня. «Добова норма» — мінімум три години. Та й уся його сім’я давно стала «шаховою». Грає і мама, і тато. «Я вже років два не можу з ним справитися, програю постійно», — розповідає Олег Володимирович, Андріїв батько. А от сестричка Настя вирішила спробувати себе у шахах через арсенал нагород брата: захотіла й собі завоювати багато грамот і перемог. Нині вона двократна чемпіонка Київської області.
Як українець вразив індійця
Для участі в Чемпіонаті світу серед школярів 2006 року народження та молодших за віком довелося на три тижні забути про школу: тренувався з ранку до вечора. Це була перша Андрієва поїздка за кордон. І хоча враження від Румунії яскраві, хлопчик стверджує: «Вдома краще. Тут хоч мову знаєш», — сміється. «Без іноземної було ніяк, — підхоплює тато, — Андрієва англійська допомагала і в реєстрації, і в багатьох моментах, хоча з нами був представник від Федерації шахів України, все одно було складно».
Нелегко було й у самій боротьбі. Партії в класичних шахах тривали від чотирьох до семи годин. З обох боків хід гри був спрямований на атаку. Суперник зробив один неправильний хід, чим скористався Андрій у завоюванні перемоги. Його суперник індієць (Індія — країна-винахідник шахів — авт.) зізнався, що вперше зустрівся з таким сильним гравцем, й на знак поваги подарував сувенір.
Олег Володимирович жартує, що цією перемогою Андрій помстився за те, що індієць обіграв його в бліц-турнірі. Мовляв, так можна пояснити те, що син не любить довго «молитися» над грою, за кілька хвилин обдумує всі ходи наперед і чекає ходів суперника. А от у блискавичних шахах регламент обмежує обидві сторони. Саме тому цей різновид гри просто обожнює Андрій: «Я встигаю швидше обдумувати позицію та робити хід, і тому суперники змушені поспішати, інколи роблячи помилки», — впевнено відрізає він.
Цікавлюся, чи можлива дружба між супротивниками. Олег Володимирович розповідає, що з гравцями з Ізраїлю та Молдови Андрій часто спілкується по скайпу. Вони вже й зустріч запланували на Міжнародному турнірі, що відбудеться 4–9 липня в місті Мукачеве.
Математика цікавіша за шахову партію
Своє майбутнє Андрій мріє пов’язати винятково зі спортом. Окрім шахів, любить грати у футбол, більярд і настільний теніс. Нині у хлопця спортивна перерва: надолужує шкільну програму. Олег Володимирович розповідає, що навчання сина в пріоритеті, саме тому він бере участь не в усіх змаганнях.
Цікавлюся, що Андрію приносить більше задоволення: кількагодинна шахова партія чи урок тривалістю 45 хвилин. «Коли йдеться про математику або фізкультуру, звісно, урок», — каже Андрій. Розповідає, що любить вирішувати математичні задачі наперед, чим дивує своїх батьків.
Наприкінці розмови хлопець попросив через газету подякувати директору ЗОШ № 6 Вірі Іванівні Мазурі та класному керівнику Світлані Олександрівні Юрченко (за розуміння і тимчасові звільнення з уроків), першим тренерам (за гарні настанови) і своїй першій вчительці Ірині Віталіївні Новіковій, яка, помітивши хист хлопця, ще в третьому та четвертому класі запрошувала одинадцятикласників пограти в шахи зі здібним учнем. Таким чином перші перемоги над кількома гравцями одночасно Андрій здійснював завдяки їй.
Ольга КАЦАН, фото автора
коментарі