Бориспiль
C

Головні новини

Музейне просвітництво Борисполя


Музейне просвітництво Борисполя

У травні, починаючи з 1977 року, світ відзначає Міжнародний день музеїв. Цього дня більшість музеїв світу, головно Європи, відчиняють свої двері перед відвідувачами, показуючи свої виставкові зали абсолютно безкоштовно. І люди, зрозуміло, ідуть туди з радістю.

Цього року Бориспільський державний історичний музей святкує ювілей — 50 років існування, а також 90 років з дня народження його першого директора і засновника Віктора Івановича Йови. Щороку його відвідують близько семи тисяч чоловік. Серед них, як зауважила кореспонденту «Вістей» його директор, Йова Наталія Вікторівна, це, головно, діти. Проте у вихідні та святкові дні часто бувають і подружні пари, в тому числі гості міста, адже музей, як ніхто інший, у всі часи є найоб’єктивнішим хранителем історії рідного краю. А як у свій час сказав видатний давньоримський політичний діяч та оратор Цицерон, що історія — це вчитель життя.

Базаркомівський старт музею
Бориспільський музей відкрився 7 листопада 1967 року. Як написав у своїй документальній прозовій праці «Весна» Михайло Скорик (відомий в Україні журналіст, редактор, учасник дисидентського руху), що з будівництвом Канівської ГЕС прибережні дуже давні бориспільські села Гусинці, Рудяків, Кальне, Кийлів потрапили під затоплення. Ці землі колись були у володінні ченців Пустинно-Микільського монастиря Києво-Печерської лаври й у населених пунктах зберігалося ще чимало цінних дерев’яних ікон, селянської побутової атрибутики, інших уживаних речей, ткацьких верстатів тощо. Їх звідти збирали просто у редакції районки (часом, як кажуть, люди самі, а не лише журналісти, туди все зносили-звозили).

Після того, як редактор виділив місце під рубрику «Чи буде в Борисполі музей?», там друкувались розповіді про всі ті експонати. Та якось ті експонати побачив перший секретар райкому партії Юрій Соколов і поцікавився, що це за знахідки і чому вони у редакції. Йому пояснили. Невдовзі була виділена стара будівля в центрі за стадіоном, колишнє багатокімнатне приміщення базаркому, в якому й була започаткована музейна страва.
Першим та незмінним директором протягом перших 30 років існування закладу був Віктор Іванович Йова. Саме директорові, який невтомно і фактично титанічно працював на розвиток музею, належать значні успіхи у формуванні фондів та експозиції закладу.
Музейне просвітництво Борисполя

Зокрема, він особисто їздив у археологічні експедиції, створивши в результаті мапу археологічних пам'яток Бориспільського району. Збирав, атрибутував, виставляв і зберігав пам'ятки історії, побуту та етнографії рідного краю тощо.

Та, як пригадують місцеві, ця будівля-сховище історії краю насправді була фактично руйновище. Група людей, що вболівала за справу, після офіційної роботи йшла до «свого музею», відбудовуючи тамтешню хатину власними силами. Додатково по селах району визначили людей, які також займалися збиранням старовинних речей для музею. В результаті вже зовсім скоро практично у трьох кімнатах старого приміщення були виставлені перші зібрані експонати з історії краю.

«Центральна» прописка і багатотисячне багатство фондів
Визначною подією стало отримання Бориспільським музеєм у 80-х роках минулого століття власного приміщення в центрі міста, зведеного за індивідуальним проектом, з використанням оригінальних народних елементів. Тут, з кінця 90-х, уже керує Наталія Йова. До речі, завдяки її старанням була здійснена необхідна реекспозиція музею, зокрема відкритими загалу стали факти й свідчення антибільшовицького Бориспільського повстання у травні 1920 року.
Сьогодні фонди Бориспільського державного історичного музею складають понад 37 тисяч експонатів. Експозиція з найцікавішими пам'ятками матеріальної та духовної культури населення Бориспільського району, від найдавніших часів до наших днів, розгорнута в 7 залах. Це, як зазначають тамтешні наукові керівники, унікальна археологічна колекція, документи і матеріали з історії самого міста Борисполя, цінна етнографічна колекція тощо.
Музейне просвітництво Борисполя

Про співпрацю з музеями шкіл
— Останній об’їзд пам’яток археології, якщо я не помиляюся, — розповідає Наталя Вікторівна, — був у 2002 році. Тоді ми об’їхали і майже всі шкільні музеї. А взагалі, якоїсь спеціальної координаційної роботи, на жаль, не відбувається. Тим паче музеї шкіл мають зовсім інше підпорядкування. Але якщо до нас звертаються за допомогою, а це буває часто, ми нікому не відмовляємо. Зокрема ми дуже багато працювали з музеєм школи №8.

Сучасні оптимістичні реалії
Попри те, що у музей «Вісті» потрапили у самому розпалі ремонтних робіт (на той момент саме зірвали підлогу, а також тривала робота з електрикою), нам все одно приділили час. До речі, початку капремонту тут дуже радіють, бо за час функціонування музею він, виявляється, перший. А стільки ніг тут пройшло — не
злічити.

Користуючись нагодою хоч і не вельми тривалої розмови, запитую, оскільки в цих стінах міститься така величезна кількість експонатів, які з них мають найцікавішу історію, з так званою родзинкою. У відповідь на це Наталія Вікторівна все ж справедливо зауважує, що у музей надходить дуже багато експонатів і кожен з них апріорі оповитий якоюсь цікавинкою. Однак за мить додає:

— Ну, це не зовсім стосується експонатів, але... Ми з Тетяною Гойдою, нашим науковим керівником, майже 15 років займалися темою Амеліна Данила Павловича, одного з перших і найцікавіших краєзнавців міста Борисполя, який у 60-70-ті роки жив у нашому місті. Попри те, що він багато працював і писав, коли ми кинулися, то було чимало білих плям і ніде й нічого не можна було знайти. В тому числі кудись подівся і його особистий архів, що був у бібліотеці. Невідомо де зник і сам Данило Павлович...

І от найбільшим приємним потрясінням останнього часу для мене було, коли у музейну кімнатку, де ми тоді сиділи з кількома колегами, заходить чоловік і каже: «Добрий день, я онук Амеліна... » Для нас це було надзвичайно цінним, адже хотіли відновити ім’я і добру славу такої гідної людини.
Пізніше той онук нам приніс і фото, і взагалі дуже допоміг, бо чимало білих плям, пов’язаних з тим, де він був подівся, куди їздив-переїжджав, ми змогли закрити. От це було дійсно саме тим знаковим моментом, який дуже запам’ятався.

До уваги відвідувачів музею!

У зв'язку з ремонтом приміщень на першому поверсі з 3 травня 2017 року, на жаль, не працюють всі експозиції історичного музею. Орієнтовна тривалість ремонту — 4 місяці. Відділ «Сучасний Бориспіль» працює за звичайним розкладом.

З історії музеїв світу
Іще давні цивілізації мали розвинуті колекції музейного типу: давньоєгипетські «будинки життя», колекції Ура (держава шумерів), античні музейони.
У середні віки особливо активну роль у зібранні та зберіганні пам'яток відіграли церкви. Перші музеї виникли на основі приватних колекцій, що збиралися однією людиною або представниками різних поколінь однієї родини. Вони були відкриті для публіки і відтворювали смаки та інтереси окремих колекціонерів. Публічні музеї були не чим іншим, як приватним зібранням, яке дозволяли оглядати в певні часи і на певних умовах. Так, в Україні попередниками музеїв були в княжу добу бібліотеки і ризниці церков і монастирів, скарбниці князів, згодом у XVI-XVIII століттях — колекції гетьманів, козацьких старшин, монастирів.

Музеї ж як спеціальні заклади почали з'являтися у першій половині XIX століття. Переважно вони були археологічні та історико-краєзнавчі. Протягом ХХ ст. музейна справа в Україні розвивалась, завдяки чому стали змінюватись і самі музеї. Зі сховищ приватних колекцій вони поступово перетворювалися на центри наукових досліджень, а з часом — і просвітницької та в цілому культурної роботи.

Цікаві, проте важкі енергетично, жителі музейного сховища
Музейне просвітництво Борисполя

Скульптурна композиція "Смуток", автор Віра Сіробаба - Клименко.

Наталія Йова: «У нас була співпраця з художнім фондом, і вони нам передали одну композицію. Вона складається з кількох пінгвінів чи, швидше, жаб... Коли ми їх привезли, то просто занесли до сховища. З цим погодилися й інші колеги, оскільки у приміщенні вони були настільки важкі енергетично, що не можна і передати. Однак, це дійсно твір мистецтва, тому що робота виконана дуже цікаво». На прохання журналіста, попри заклопотаність з ремонтом, зі сховища тих невідомих птахотварин-жаб із роззявленими ротами-дзьобами таки винесли і помістили для фотосесії на музейному обійсті.

Це, як з’ясувалося, була скульптурна композиція «Смуток» роботи відомої української художниці Віри Сіробаби-Климко.

Валентина ОЛІЙНИК,
фото з архіву музею

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl + Enter

Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач. Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або зайти на сайт під своїм ім'ям.

коментарі

Ваше ім'я: *
Ваш e-mail: *
Питання: 156+2
Відповідь:
Код: оновити, якщо не видно коду
Введіть код:
Читають Обговорюють
[/banner_banner6]
Календар публікацій
«    Серпень 2020    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31