Бориспiль
C

Головні новини

Натхненне життя на бетонних стінах


Натхненне життя на бетонних стінах

Повз вікно автомобіля, що рухається до села Старе, пропливають нерукотворні картини літа у сонячних шатах. Приваблюють око вітражі неба, яскраво-зелені крони дерев і … барвисті зупинки, які нагадують чи не художні полотна.
Натхненне життя на бетонних стінах

Біля однієї з них бачу банки з фарбою, пензлики й щасливі голоси. Подружжя Солодких, незважаючи на спеку, оздоблює орнаментом бетонні стіни. До речі, ідея перетворити зупинки на витвори мистецтва народилася в Старинського сільського голови Валерія Макаренка. Звернувся до своєї однокласниці Ірини Солодкої, яка ще за шкільною лавою демонструвала свій талант на олімпіадах із образотворчого мистецтва. Учнівському вподобанню не зрадила: закінчила художньо-педагогічний університет, тож на пропозицію поглянула з професійного боку.
Над ескізами працювали в парі з очільником Старого. Вирішили, що кожен мусить бути унікальним й відображати символічність місця розташування зупинки. Наприклад, на «Горі» має бути зображена церква, яку згодом збудують неподалік, поблизу Васильок — однойменні квіти, полігону — козаки. А біля дитячого садочка ожили персонажі мультфільму «Жив-був пес».
Натхненне життя на бетонних стінах

Рушники, млини, мальви, білопінний цвіт, люди в національних строях — у деталях «записали» на бетон і самобутні традиції українців, і неповторність природи рідного краю. Не секрет, що деякі штрихи створювалися спонтанно, індивідуально для кожного задуму саме в процесі живопису. В результаті кожна бетонна стіна почала жити своїм натхненним буттям. Придивився — і вже у тому часовому просторі, що навпроти.

Час, необхідний для створення нового обличчя зупинки, залежить від Ірининого натхнення. Як правило, творчий процес триває 3-4 дні. Лише на ескізі, форматом А-4, обсяг робіт може здатися незначним. У реаліях — величезна площа для пензля, яку потрібно ще й обшкурити, очистити від залишків старої фарби, поґрунтувати і лише після цього наносити водоемульсійну фарбу.

Найбільше часу знадобилося для зупинки, що у центрі Сошникова (отримала запрошення і від тамтешнього сільського голови Олександра Іщенка й розписала всі 6 зупинок населеного пункту). Ірині допомагає сестра Олександра. А з чоловіком Володимиром нещодавно «робили макіяж» одній зі старинських зупинок: відновлювали стіну, яка була пошкоджена через аварію восени. Оскільки холод — не найкращий друг у такій творчій справі, довелося чекати літа. Віночок замінив об’ємний синьо-червоний орнамент на приємному салатовому тлі. Новому розпису радіють не лише автори і мешканці, а гості села.

«Я була здивована, що вже минуло більше, ніж півроку, а люди не зруйнували ні сантиметру намальованого. Навіть діти з особливою дбайливістю ставляться до побаченого. Мабуть, усі горнуться до краси, бо стомилися від проблем, — розповідає Ірина.— Зупинки стали моєю найприємнішою роботою з усього, що писала (це пейзажі, портрети, ікони на замовлення). Підходжу, дивлюся в очі людей, а в них горить бажання того, щоб наша країна ставала
кращою».

Ольга КАЦАН, фото автора

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl + Enter

Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач. Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або зайти на сайт під своїм ім'ям.

коментарі

Ваше ім'я: *
Ваш e-mail: *
Питання: 156+2
Відповідь:
Код: оновити, якщо не видно коду
Введіть код: