
Напередодні Новорічно-Різдвяних свят бориспільці закуповують продукти на святковий стіл. Попитом користується м'ясо. «Вісті» поцікавились асортиментом та цінами на ринках міста.
У пріоритеті свинина
Щонеділі на бориспільській недільний ринок на вул. Луговій з'їжджаються люди звідусіль. Споживачів приваблює можливість купити продовольчі товари у виробника, щоб дешевше.
Несподіванки починаються відразу. На відміну від торгашів несанкціонованого ринку в центрі Борисполя, які не соромляться рекламувати свої товари, на вул. Луговій продавці, маючи законні торгові місця, панічно відмовляються говорити з журналістами.
«Скільки коштує ваше сало?», — запитуємо у жіночки, яка виклала на прилавок свинину. «Нічого не скажу! Ми нічого не продаємо», — відповідає вона. Чоловіки, що торгували поряд, відверталися.
Ціни на свинину у всіх практично однакові: м'ясо — 120-130 грн, сало — 100 грн за кг.
Продавець Володимир з Бориспільського району розповідає, що вирощує свиней на своєму подвір'ї. На життя не скаржиться, мовляв, товар швидко розбирають, є постійні покупці. Ще один продавець з гордістю показує білосніжне сало і пропонує скуштувати. Справді, смачне. За його словами, бізнес має невеликий, в господарстві залишилося три свині, годує їх із вирощеного на земельному паї.
Його сусідка, продавчиня Марія, жаліється, що свинячий бізнес занепадає: корма дорогі. «Щоб купити порося, треба викласти 1,5-2 тис. грн, — каже. — Вигодувати його — важка праця, після всіх витрат прибуток невеликий».
Яловичини мало
Вдалося знайти яловичину лише в двох продавців. Ціна — 140-150 грн за кг. Телятини немає, натомість пропонують баранину — 100 грн за кілограм.
Людмила, яка продає яловичину, приїхала із Золотоніського району Черкащини. Зараз в неї дві корови — одна на молоко і інша — на м'ясо. Розповідає, що утримувати велику рогату худобу важко і невигідно через збільшення вартості електроенергії, води, кормів.
Молоко є, корів мало
Олена з Переяслав-Хмельницького району торгує молочною продукцією. Ціни в неї стандартні: сир — 75-80 грн за кг, вершки — 100 грн за літр, сметана — 80 грн за літр. Погоджується, що корів утримувати невигідно, тому селяни позбавляються від своїх годувальниць. «Корма дорогі, біля худоби роботи багато, а молоко доводиться за копійки здавати перекупникам, — каже жінка. — Закупівельна ціна — 5 грн, дешевше пляшки води. Молодь з сіл їде, старим працювати біля господарства важко. У селах мало корів. У нашому селі ще недавно було 80, зараз — біля 40.
Тримають корів багатодітні родини, для малечі», — ділиться господиня.
Птиця є, але дорого
Птиці на недільному ринку багатий вибір, на будь-який смак. Домашні кури — 80 грн за кг, м'ясна качка породи мулар (вага 4-5 кг) — 100-110 грн за кг, індо-качки — 90 грн. Півень для холодцю або бульйону — 95 грн за кг.
Люди підходять, дивляться, цікавляться цінами і відходять, — кажуть, що дорого. Ольга Миколаївна з села Іванків привезла птицю на продаж, розповідає, що торгівля гальмується. «Люди ще не визначилися або не назбирали грошей на святковий стіл», — припускає.

ВАРТО ЗНАТИ
Кабмін про дотації селянину
23 квітня 2018 року Кабінет Міністрів прийняв рішення про запровадження спеціальної бюджетної дотації фізичним особам за утримання ними молодняка великої рогатої худоби.
Селяни, які вигодують теля до 13 місяців, отримуватимуть 2, 5 тис. грн трьома частинами впродовж 9 місяців.
У такий спосіб уряд, за словами Прем'єр-міністра Володимира Гройсмана, намагається стимулювати приватне тваринництво. Втім, гроші отримати можна лише за ідентифіковану корівку чи бичка. Але зареєструвати худобу — справа не проста. Тож кошти за кілька місяців лежать на рахунках казначейств. Крім того, відомі випадки, коли господар оформив і подав всі документи, але виплати з невідомих причин затримуються. Та й, вважають господарники, що знаються на проблемі, ці державні дотації — крапля в морі, за них і вигодувати теля неможливо. Тож нині, кажуть селяни, економніше рогату худобу здати, аніж утримувати. А українські споживачі замість національного продукту будуть змушені купувати аргентинську або бразильську яловичину та польську свинину.
Наталія Долина



коментарі