Бориспiль
C

Головні новини

«Кіно» у селах: як це було


«Кіно» у селах:  як це було

• Кіномеханік із учнем біля заводського палісадника, 1948 рік.

Незважаючи на розвиток кіноіндустрії та незникаючий інтерес до цього виду мистецтва в Україні, не всі міста можуть похвалитися наявністю сучасного кінотеатру. Навіть бориспільці вже котрий рік поспіль не можуть подивитися кінофільми у рідному місті — Бориспіль має безліч супермаркетів, кафе та ресторанів, та не може відремонтувати єдиний кінотеатр, тому, щоб подивитися фільми на великому екрані, доводиться їхати до столиці. Що вже казати про села, не кожне з яких має бодай будинок культури чи клуб у притомному стані. Важко повірити, але колись все було по-іншому. Старші мешканці сіл пам’ятають часи, коли «кіно» у селах демонстрували кілька разів на тиждень. Як це було у селі Старому Бориспільського району, пригадала та розповіла його мешканка Лариса Янько.

Досьє: Лариса Янько народилася у с. Старому. Після закінчення школи вивчала журналістику в Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка. Більше 20 років пропрацювала редактором фотослужби фотохроніки інформаційної агенції «Укрінформ». Нині на пенсії.

Кіно за 5 копійок

Дитинство Лариси Янько прийшлось на початок 60-х років. Родина дівчинки мешкала у Старому. Вона оригінально та з гумором згадує ті часи, своїх односельців, кіносеанси, що проходили у сільському клубі та «головного по фільмах» — колишнього фронтовика, кіномеханіка Миколу Цілика.
— Один зі спогадів мого дитинства — кіно за 5 копійок. Один раз на тиждень у Старому показували дитячі фільми, а фільми для дорослих — чотири рази, квиток коштував 20 копійок. У Старому було два клуби — заводський (на Старинському цукровому заводі) і сільський, фільми «крутили» в обох. Деякий час працював клуб і в районі Загатки (там була артіль із заготівлі торфу), але фільмів не показували, а проводили концерти і танці для молоді.
У заводському клубі кіномеханіком був фронтовик Цілик Микола Федорович.
Десь за годину до початку фільму діти вже збиралися під клубом і товпилися в черзі до каси. А приміщення для неї спеціального не було — просто в стіні вирубане віконце, і касир через нього видавала квитки. Там не було навіть козирка, і, коли йшов дощ, вода з даху капала за комір тим, хто вже добрався до заповітного віконця.
У самому кінозалі зразу стояли сірі широкі і довгі лави зі спинками, а згодом привезли відкидні стільці (видно, у якомусь міському кінотеатрі списали).

«Кіно» у селах:  як це було

• Краща бригада кіномеханіків Бориспільського району.

«Страшний суд» для порушників

— Ті, хто вже придбав квитки, пхаючись до каси, таким же чином купою пхалися у двері клубу, та на порозі їх запал вгамовував строгий кіномеханік Микола Федорович. Від одного його погляду юрба стихала на якусь мить, та, пройшовши далі повз нього, знову наввипередки пхалася у другі двері — у зал, щоб зайняти найкращі місця. Деяким був до вподоби останній ряд, де можна було і кіно дивитися, і балуватися, нікому позаду не заважаючи, і насіння лузати, кидаючи його на підлогу. От тоді на них чекав «страшний суд». Адже над їхніми головами у стіні були отвори з кінобудки, і Микола Федорович добре чув те лузання насіння. Він тихенько заходив до залу, дивився, де саме сидять «шкідники», а потім вмикав світло. Далі витягав їх перед залом, повним глядачів, і давав такої прочуханки, що хлопці довгенько пам’ятали ту науку.
Кіномеханіком Микола Федорович пропрацював усе життя, аж до самої пенсії, навчив мистецтву показу фільмів не одного сільського парубка. Дуже гарно вмів малювати афіші, сам розклеював їх по селу. Деякі фільми були не для малих дітей, тоді Микола Федорович писав: «Дітям до 16 років вхід заборонений».

Як потрапити на показ «дітям до 16»

— Пам’ятаю, якось ішов дуже хороший фільм, так хотілося його подивитися, а він не для дітей, а для дорослих, із тим злощасним попередженням. Моя однокласниця Валя Шолудько із Загатки дуже часто ходила на такі фільми, і її Микола Федорович пропускав, хоч і була вона на голову менша зростом від мене. От вона мене і надоумила взути тітчині туфлі на каблуках, щоб вищою здаватися. В мене тоді розмір ноги був 35, а довелося взути 39-й, напхавши туди газет, зате вищою стала аж на 5 сантиметрів. Думала, що і Микола Федорович мене старшою вважатиме — а було мені 14 років. Тільки не врахувала я, що він був батьком моєї однокласниці Люби, а ще знав усіх дітей у селі, як облуплених. Та мені повезло — чи то Микола Федорович побачив мої перелякані очі, чи, може, побачив мої черевики, та він, посміхнувшись, пропустив мене до кінозалу.

«Кіно» у селах:  як це було

«Кіно» у селах:  як це було

• Микола Цілик під час служби в армії, 1940 рік.

Кіна не буде?

Роки змінили і село Старе, і його мешканців.
Пані Лариса розповідає, що колись Старе було заможним та мало діючі підприємства: величезний Старинський цукровий завод, цегельний завод, колгосп, торфартіль. На роботу приїздили люди з інших сіл, для них будувалися гуртожитки. Заводський клуб якраз знаходився між ними. Крім кінотеатру, тут був великий зал зі сценою, художня самодіяльність, бібліотека, навіть більярд. Коли розпався Радянський Союз, старий клуб знесли, побудували новий, але до ладу так і не змогли довести. Інший клуб, сільський, теж давно не працює. Після пожежі, що знищила кінозал, його віддали в оренду під склад. Від Старинського цукрового заводу залишилася закрита територія з рештками будівель, все обладнання розібрали та порізали на металолом уже за часів незалежності, в середині 2000-х років. Немає більше ні артілі, ні колгоспу. На роботу старинці їздять у Бориспіль або Київ. А кінофільми дивляться вдома, по телевізору.
«Наше кіно у клубі не зрівняти ні з телевізором, ні з гаджетами. Люди спілкувалися між собою перед початком фільму, потім переживали всім залом за героїв екрану, а після закінчення показу — обговорювали побачене. А ще люди гуртувалися, бо з далеких кутків села разом ішли до клубу і назад, голосно співаючи пісень. Ті часи вже не повернути», — із сумом говорить співрозмовниця.

«Кіно» у селах:  як це було

• Такий вигляд має зараз будівля колишнього заводського клубу.

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl + Enter

Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач. Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або зайти на сайт під своїм ім'ям.

коментарі

Ваше ім'я: *
Ваш e-mail: *
Питання: 156+2
Відповідь:
Код: оновити, якщо не видно коду
Введіть код: