«Вісті» продовжують досліджувати водойми Борисполя. Сьогодні наша публікація стосується малих водойм, що «губляться» між людськими дворами та городами, тому й стан їх здебільшого залежить від громади. Саме люди, які мешкають поблизу озер, можуть дати їм право на життя, а можуть і бездумно знищити.
До подорожі майже на край Борисполя журналіста спонукав лист до редакції «Вістей». Жінка, що попросила не вказувати її ім’я та прізвище, написала, що неподалік вулиці Коцюбинського на провулку Яблуневому сміттям засипають озеро, а поряд будують ангари. До листа жінка додала фото, які демонстрували гори сміття в озері. На жаль, від подальшого спілкування жінка утрималася, телефонного номеру теж не залишила, тому довідатися про обставини докладніше нам не вдалося.
Виїзд на місцевість не надто допоміг — журналісту вдалося знайти біля Яблуневої дві малі водойми, але ту, що на фото — на жаль, ні.
Одна з водойм зовсім маленька, але доглянута та чиста — видно, що господарі сусідніх будинків не дозволяють ні собі, ні іншим її засмічувати.
Іншу водойму, по другий бік вулиці Липової, вдалося знайти лише завдяки вербам, які, як здається з дороги, ростуть просто в полі. А насправді — навколо озера, підходи до якого густо заросли бур’янами та чагарником. Додають «непрохідності» ще й купи хмизу та гілля, викладені вздовж дороги та порослі хмелем. В одному місці знаходжу «лаз», від якого до озера веде вузенька стежинка, протоптана в бур’янах у половину людського зросту. Переступаючи через пакети зі сміттям, залишки будівельної арматури, накидані за купами хмизу, прямую по стежці до озера. Воно досить велике — разів у п’ять більше за сусідське по інший бік вулиці. Мальовничий куточок природи міг би стати окрасою мікрорайону, але йому не пощастило.
Ще менше, судячи з фото, пощастило іншому озеру, яке так і не вдалося знайти. Якщо хтось із читачів упізнав його та може розповісти, яким чином мешканці сусідніх ділянок допустили таке злочинне ставлення до екології, просимо вас завітати до редакції.
На зворотньому шляху заїжджаю на Вигон — так колись називалася місцевість між вулицями Франка, Широкою та Тургенєва. Безіменне озеро між двома вулицями вже не таке, як у часи мого дитинства — воно значно поміліло. Та порівняно з іншими малими бориспільськими водоймами озеру пощастило — тут чисто та затишно, береги дбайливо викошені, а похилі та розлогі верби створюють тінисту прохолоду та романтичний настрій.
коментарі