В продовження теми невеликих бориспільських водойм «Вісті» продовжують екскурс міні-озерами, доля яких знаходиться виключно у руках мешканців прилеглих будинків.
Біля озера за будинком на вул. Глибоцькій, 3 пройшло дитинство автора на початку 80-х років. Колись там було навіть два озера: одне відразу за будинком, інше — за хлібопекарнею, яка в ті часи ще працювала та щодня випікала духмяний хліб та батони. Школярами ми бігали в пекарню мало не щодня, і кожного разу отримували по гарячому буханцю або половинці (якщо нас було багато) на кожного, безкоштовно. Жодного разу нікому з нас не відмовили, а інколи навіть пускали всередину, подивитися процес замішування та випікання хліба.
Про маленьке озерце за пекарнею ходили «страшні» чутки, які ми, малі, переповідали один одному — буцімто вода там червона, як кров. Щоб перевірити, дітлахи жбурляли туди каміння, тому згодом підхід до озера затягли сіткою. Це нас не сильно зупиняло, в сітці робили діри, а одного разу взимку я навіть «перевірила» озеро особисто, провалившись в нього по пояс через лід.
У більшому озері водились черепахи, а діти грались в юних натуралістів, виловлюючи пуголовків та намагаючись потім виростити з них жаб у квартирних ваннах та тазиках.
Зараз на місці пекарні виріс багатоквартирний будинок. Я давно не була в тих краях, тому побоювалась, що озеро при будівництві засипали, як це сталось із іншим озером, на місці якого зараз височіє так званий «Кінг Конг». На моє здивування, водойма вижила, хоч і в трохи зміненому вигляді. Забудовник перетворив її на канал, який з’єднується з більшим озером. Перейти через водойму можна по містку, і вона гармонійно вписалася в благоустрій прилеглої до новобудови території. На жаль, озеро дуже обміліло і вже мало нагадує водойму часів мого дитинства, але воно живе. Територія довкола прибрана, викладені доріжки із тротуарної плитки.
Згадалося й інше озеро — у провулку між Глибоцькою та Криворученка. Вирішила перевірити і його стан та, на превелике здивування, побачила, що озера більше немає. Сміття, бур’яни та чагарники — все, що залишилося від немалої водойми, де колись можна було посидіти з вудкою.
На озеро на вул. Пушкіна натрапила випадково — проїжджаючи повз вулицю приватного сектора, побачила благоустроєну територію з декоративними деревами та дитячим майданчиком, а за нею — високі верби. «Якщо є верби — є вода», — подумала я і не помилилась. Повністю покрита ряскою водойма, тим не менш, не засипана сміттям, чисті й прилеглі береги та зелена зона. Дитячий майданчик та територія біля нього зроблені з любов’ю — про це говорять і особливим чином сформовані крони дерев, і декоративна шпаківня, доріжки та лавочки, скриня для іграшок. Видно, що мешканці навколишніх будинків дбають про довкілля та привчають до цього дітей.
Далі буде
коментарі