7 січня обірвалось життя Максима Кривцова — українського поета-добровольця. Написані ним за два дні до загибелі останні рядки виявилися пророчими. «Мій прострелений автомат заржавіє бідненький, мої змінні речі та екіпу передадуть новобранцям, та скоріше б уже весна, щоб нарешті розквітнути фіалкою», — написав Кривцов.
У переддень смерті він запропонував своїм підписникам пограти в гру на основі своєї нової книги «Вірші з бійниці», яка щойно вийшла в друк.
«Пограємо в гру?
З вас номер сторінки та рядочок ( зверху чи знизу ), з мене фото цього рядочка.
Тільки хай це буде не ворожіння — а так, по настрою.
Бо 90% віршів тут про смерть», — написав Максим.
Чоловік дуже любив тварин, поряд із ним завжди був улюбленець — рудий кіт, який теж загинув разом із господарем.
Максиму Кривцову було 33 роки. Він народився в Рівному, навчався в Київському національному університеті технологій та дизайну, жив у Києві. Автор книги «Вірші з бійниці», визнаної однією з найкращих українських книжок 2023 року за версією українського ПЕН. Поет був учасником Революції гідності. Уперше на російсько-українську війну він пішов добровольцем ще у 2014 році, був добровольцем «Правого Сектору», опісля воював з «Вовками Да Вінчі». Після повномасштабного вторгнення у 2022-му знову повернувся на фронт.
«Моя голова котиться від посадки до посадки
як перекотиполе
чи мʼяч
мої руки відірвані
проростуть фіалками навесні
мої ноги
розтягнуть собаки та коти
моя кров
вифарбує світ у новий червоний
Pantone людська кров
мої кістки
втягнуться в землю
утворять каркас
мій прострелений автомат
заржавіє
бідненький
мої зміні речі та екіпу
передадуть новобранцям
та скоріше б уже весна
щоб нарешті
розквітнути
фіалкою»
Максим Кривцов
коментарі