На п’ятдесят першу сесію Бориспільської міської ради за власної ініціативи Володимира Шалімова винесено питання про дострокове припинення його депутатських повноважень. «Вісті» зустрілися з Володимиром Шалімовим, щоб з’ясувати подробиці.
— Володимире Іллічу, ви політик з 18-річним досвідом. Як все починалося?
— В 2005 році я йшов на вибори від місцевого осередку політичної партії «Наша Україна», очолював її місцевий осередок. Дві каденції був у депутатському корпусі від цієї політичної сили. Коли партія «Наша Україна» припинила своє існування, ми порадилися з Анатолієм Федорчуком та обрали політсилу «Наш край». І двічі йшов на вибори від партії «Наш край». Об’єднали навколо себе достойну команду, яку знає все місто та громада сіл.
— Володимире Іллічу, ви доволі виважений політик, чому саме зараз до вас прийшло рішення про дострокове припинення депутатських повноважень?
— Я звик працювати так, щоб забезпечувати максимальну віддачу для держави та для людей. Нас виховували так, що потрібно віддавати себе всього справі, якою займаєшся. Не можна працювати на пів сили. Розуміючи це, я прийняв рішення — присвятити себе повністю тій діяльності, де я, вважаю, буду максимально корисним. Це будівельна сфера, якій я присвятив усе своє життя. Саме тому написав заяву про дострокове припинення депутатських повноважень, розуміючи, що в майже 65 років варто не розпилюватися, а присвятити себе улюбленій справі. У моєму випадку це будівництво.
Я довго думав над тим, що втратить наша міська рада, якщо я складу депутатські повноваження, і зрозумів — нічого. Проте якщо погіршиться чи, ще гірше, зупиниться робота мого підприємства — постраждають його працівники. А я цього не хочу.
— Якою ви бачили депутатську роботу?
— Думаю, що в першу чергу це повинна бути робота на депутатському окрузі. Я всіх людей з округу приймав, вислуховував їхні потреби. Люди знають, де мене знайти. Адже я завжди з сьомої ранку на роботі і до вечора. Чим міг, завжди допомагав. Добре чи погано працював — вирішувати людям. Раніше мій округ був на колишній вулиці Лютневій та прилеглих до неї вулицях. У цій каденції я обрав нелегкий округ, де у громади багато потреб — УМБ-17. Займалися благоустроєм, ремонт у під’їздах робили, доріжки облаштовували, робили душові в гуртожитках. Тобто все, що люди просили, намагалися виконати. Але нові будівлі ми не могли будувати. Питання з напівзруйнованою їдальнею досі відкрите, бо то приватна власність. Хоча я неодноразово звертався до власника, але він не хоче ні ремонтувати, ні продавати будівлю. Ось таке його рішення, через яке посеред району залишається занедбана та аварійна приватна будівля.
Серед іншого, організовували новорічні свята для дітей на окрузі. Дерева в мікрорайоні висаджували. Продуктові набори роздавали мешканцям. Ну і, звісно, матеріальну допомогу тим, хто цього потребував. Тому за 18 років каденції мені не соромно за свою роботу на окрузі. Тому що я від людей не тікав, а що міг, те вирішував.
Також останні дві каденції я був головою будівельної комісії. Якщо бути точним, то в минулій каденції головою постійної депутатської комісії з питань промисловості, будівництва, архітектури та інвестиційної діяльності. Цього разу в комісії з питань землекористування, промисловості, будівництва, архітектури та інвестиційної діяльності. Важливим для мене в цій роботі було те, що ми не запустили в центр міста неблагонадійних забудовників, а такі бажаючі були. А ще ми не дозволили в Соцмістечку будівництво трьох 15-поверхівок, а залишили місце для дитячого майданчику в так званій «ямі». Покійний мер Анатолій Федорчук, наш однопартієць, був наш однодумець в цьому питанні. Ми разом з ним відстоювали це рішення. Я пишаюся, що в тій каденції ми зберегли для дітей цей майданчик і зробили його гарним місцем для прогулянок.
— Як ви працювали в минулих каденціях в команді покійного міського голови Анатолія Федорчука, який був вашим однопартійцем?
— Анатолій Соловйович вважав, і я повністю підтримую його в цьому, що основне завдання міського голови — поліпшити комфортність життя людей у нашому місті, а також у селах громади. Це основна задача для міського голови. Як і що потрібно робити для цього? Зосередитися в роботі на кількох напрямках — це медицина, освіта, дороги, інфраструктура. Це основне для громади. В планах покійного міського голови Анатолія Федорчука все це було.
Із чого почав свою роботу очільника громади Федорчук? Він почав асфальтувати всі вулиці та провулки, щоб пустити автобусні маршрути. Це все поліпшує комфортність життя містян. За попередні каденції ми, депутати, перетворили наше маленьке місто в більш цивілізоване. Навели порядок на площі, прибрали пам’ятник Леніну. До речі, щодо цього питання було дуже багато дискусій. В результаті довелося тишком-нишком ввечері демонтувати пам’ятник, щоб поставити крапку в цьому питанні. П’ять місяців дискутували до цього, а я взяв на себе цю відповідальність і прибрав пам’ятник Леніну з центральної площі.
При Анатолію Федорчуку ми збудували перший садочок за роки незалежності та школу. Скільки було критики та закидів про ймовірні крадіжки, але ми побудували гарні об’єкти. Так само й амбулаторія №6 в мікрорайоні Розвилки. Я пишаюся цим об’єктом, адже вона не поступається німецькій клініці. Ми робили все за європейськими стандартами. Два місяці чекали медичний лінолеум із Франції, стіни там пофарбовані медичними фарбами. Також маємо медичні підвісні стелі.
Місто має потреби, які влада повинна вирішувати і планувати це на роки вперед. Все потрібно прораховувати, розуміти тенденції росту громади. Наприклад, ми збудували чудовий садочок. Проте він розрахований на 125 місць, а вже є потреба в 250. Тому все потрібно аналізувати.
Ось так коротко про те, як ми працювали в минулих каденціях в команді Анатолія Федорчука, який був частиною команди «Наш край».
Ми планували збудувати у громаді ще одну школу, ДЮСШ, кіноконцертний зал на близько 500 місць, щоб в ньому був наш театр (на території колишньої вечірньої школи). А наш кінотеатр, на мою думку, це чудове місце для центру дитячої творчості. Адже в нас дуже талановиті діти.
— Щодо нинішнього міського голови Володимира Борисенка, як ви оцінюєте те, що він пішов до лав ЗСУ?
— Кожен його рішення оцінює по-своєму. Я не прихильник того, що міський голова пішов на війну. Моя думка: якщо його вибрали понад 5000 мешканців на посаду міського голови, він має перед всією громадою певні зобов’язання. Повинна бути відповідальність перед виборцями. Звісно, піти воювати — це і почесно, і важливо. Проте є люди, які повірили у Володимира Борисенка та довірили йому керівництво громадою. Тим паче під час війни у громаді є багато нагальних викликів.
— Давайте пригадаємо, як ви зустріли 24 лютого 2022 року, коли почалося повномасштабне вторгнення?
— Я прокинувся 24 лютого від вибухів. В 6 ранку вже був на роботі. Всі, хто хотів евакуюватися, отримали можливість заправитися на роботі пальним, всі отримали кошти, тому що попереду була невідомість. А людям потрібно виїжджати та рятувати своїх дітей. На другий день на роботі було спокійніше, тому що багато хто роз’їхався. Я прийшов до Володимира Борисенка та запропонував будь-яку потрібну для громади допомогу. В перші ж дні в Борисполі був організований штаб в міській раді, всі забули свої політичні уподобання і згуртувалися, як одне ціле. Нас зосталося небагато, але ми були єдині.
Наші зварювальники виготовляли «їжаки» з металу, який нам завезли, використали близько 150 тонн металу. На автозаправку Агробудмеханізації завезли паливо, яким заправляли комунальні підприємства, поліцію, СБУ та інших. Тобто робили все, що могли.
Перший час не було хліба в громаді, то разом в штабі вирішували й це питання: знайшли борошно, жінок, які пекли хліб, і вранці його роздавали людям. Старинська птахофабрика давала машини курей, то також організовували безкоштовну їх роздачу людям на вулицях. Гіпермаркети почали працювати десь 5 березня, а до цього людям потрібно було щось їсти. На жаль, без догляду дітей, які виїхали за кордон, залишилися в громаді інваліди, то ми організовували, щоб їм привозили їжу. Робили все, що могли: щодня щоранку збиралися в штабі, координували роботу, вирішували нагальні завдання, а потім на роботу до вечора, а після — знову до штабу. Ось так і працювали.
Найстрашніше було бачити омертвіле пусте місто, коли була добова комендантська година. Нам надавали перепустки, оскільки потрібно було працювати. Ось так їдеш, а нікого немає, місто ніби вимерло, це просто жахливо. Але завдячуючи ЗСУ Бориспіль у безпеці.
Я вважаю, що і сьогодні ми всі повинні працювати згуртовано та в єдності, як у лютому-березні 2022-го року, коли відстоювали наше місто.
— На вашу думку, що допоможе розвитку нашої громади у ці нелегкі часи? Де брати додатково кошти до бюджету?
— Я багато їздив по Європі і думав, чому вони живуть добре. І зрозумів, що податкова система в Європі тісно пов’язана з банківською. Тому всі послуги та будь-яка виконана робота оподатковуються. У нас цього немає.
Що стосується Бориспільської громади, вважаю, що нам потрібні інвестори, які захочуть будувати у нас свої підприємства.
Потрібно, щоб Бориспіль був поділений на дві зони — житлову та промислову, яка буде привабливою для інвесторів. Без податків місто не може функціонувати, тому так важлива промислова діяльність. Місту важливий бюджет для розвитку громади.
— ПрАТ «Агробудмеханізація» також наповнює бюджет міста. Але ж для цього потрібно весь час мати якісь об’єкти. Розкажіть, чим наразі займається підприємство?
— Що стосується податків, Агробудмеханізація за 2023 рік всього сплатила 12 млн 636 тис. 617 грн. З них податок на прибуток — 605 тис. 72 грн, ПДФО — 3 млн 995 тис. 483 грн, військовий збір — 346 тис. 528 грн. Щодо об’єктів будівництва, ситуація наступна. Наразі є німецькі замовники, над чиїми проектами зосереджена робота. Перед війною ми за 5 років збудували шість німецьких заводів. Маємо гарну репутацію, тому нас рекомендують. І зараз продовжуємо співпрацю з європейськими партнерами. Адже ми дотримуємося всіх європейських стандартів будівництва. Тому співпраця продовжується на нових і нових об’єктах.
В Борисполі на вулиці Головатого ми здали будинок в експлуатацію. Коли почалося повномасштабне вторгнення, у країні будівництво завмерло на якийсь час. Проте я вирішив, що потрібно добудовувати людям житло, незважаючи на війну. Дякувати Богові, все вдалося. Наразі також в Борисполі будуємо два будинки. Один із них — на вулиці Франка, 21. Ми викупили цей проект, повідомили про це інвесторам, які настільки надихнулися, що з полегшенням майже всі в один голос говорили: «Невже нарешті здійсниться наша мрія і ми матимемо власне житло». Тому ми вирішили назвати цей житловий комплекс «Мрія». Також ми будуємо школу в одній із громад. Є й інші будівельні проекти, над якими працює наша компанія. Серед надважливих — на сході України будуємо об’єкти національної безпеки та оборони, а на заході — об’єкти оборонної промисловості.
— Володимире Іллічу, про що мрієте, коли країна переможе агресора? Які ваші плани на майбутнє?
— Після закінчення війни я мрію, щоб Україна залишилася єдиною, щоб не було корупції та розбрату. Ми маємо працьовитих людей. Вірю, що у нас країна тримає напрямок на Європу. Тому дочекаємося і податкової реформи, коли ніхто не зможе ухилятися від податків, і таким чином зможемо ще більше поповнювати бюджет країни, щоб її розвивати та розбудовувати.
— Наостанок, повертаючись до основного питання сьогоднішньої розмови, скажіть, як депутатська фракція «Наш край», керівником якої ви є, сприйняла вашу заяву про дострокове припинення ваших повноважень?
— Однопартійці проти мого рішення, проте поважають його та розуміють. У нас зібралися достойні люди: два директори шкіл, два колишні сільські голови, заступник голови ветеранів АТО, колишній перший заступник міського голови, отець Микола і я. Усіх поважають у громаді. Колегам я пояснив свою позицію і бажання присвятити себе роботі на підприємстві. Адже у мене є договори та будівельні контракти, над якими потрібно зосередитися задля перемоги України. Я не можу кинути оборонні об’єкти, не можу підвести колектив, який працює в Агробудмеханізації, оскільки вони покладаються на мене як на керівника вже 24 роки. У мене 45 років трудового стажу. І все життя з 7 ранку я на роботі. І я продовжу працювати в Агробудмеханізації, поки є сили, здоров’я та натхнення.
Щодо політичного аспекту моєї діяльності, після припинення мною депутатських повноважень головою фракції після мене на зборах команда «Наш край» обрала Миколу Корнійчука. А я залишуся головою місцевого осередку партії «Наш край».
коментарі