З того часу, як 24 лютого 2022 року Бориспіль прокинувся від звуків вибухів, здається, що минула ціла вічність, яка умістилася в два роки. Того ранку змінилося життя кожного з нас. За ці два роки ми почали звикати до нових реалій. Хоча даремно — війна триває…
Про події 2022-го і сьогодення Бориспільщини «Вістям» розповів начальник Бориспільської районної військової адміністрації Руслан Дяченко.
Найскладніше було зрозуміти, що відбувається
«Мій день 24 лютого 2022 року розпочався о 5 ранку разом із вибухами, від яких тоді прокинувся весь Бориспіль, — пригадує очільник Бориспільського району. — Я тільки встиг одягнутися, як зателефонували із обласної адміністрації і викликали до столиці. Коли до Києва залишалося декілька кілометрів, візит до облдержадміністрації відмінили. Я повернувся на робоче місце і ми почали працювати. Ще 23-го числа я лягав спати як голова районної адміністрації, а вже 24 лютого я, відповідно до указу Президента, став начальником районної військової адміністрації.
Якщо говорити про найкритичніші моменти, то найперше — це обстріли. Потрібно було зрозуміти масштаб ураження. У ті дні на Бориспільщині було кілька серйозних прильотів. І ще найскладніше тоді було зрозуміти, що відбувається взагалі. Відверто кажучи, до такого не особливо і готувалися».
137 батальйон формувався з черги охочих
Руслан Дяченко розповів, що пунктом постійної дислокації нашого 137 батальйону, який почали формувати ще напередодні повномасштабного вторгнення, був Переяслав. Він був сформований по штатному наповненню мирного періоду служби. Батальйон оперативно перебазувався до Борисполя, його розмістили у приміщенні адміністрації. Паралельно у актовому залі посадили офіцерів і почався прийом до складу батальйону.
Очільник військової адміністрації наголосив, що потрібно віддати належне і подякувати згуртованості населення, яке — від молодого до старого — прийшло записуватися до батальйону. Всі стояли в черзі, всі хотіли йти захищати свою землю. Із тих, хто стали в чергу і дійшли до офіцера, наймолодшими були підлітки, яких завертали, а найстаршим — чоловік із Бориспільського району, якому виповнилося близько 69 років. Багатьох людей, по яких було видно, що вони не пройдуть за віком, намагалися переконати не витрачати часу на стояння в черзі. А 69-річний дійшов і наполягав на тому, щоб його записали.
Військові формування оперативно забезпечили зброєю. Колись, після перемоги, напевно, можна буде розповісти, яким чином ту зброю доставляли до міста. Адже на той момент у місцях дислокації деяких частин, у яких отримували зброю, уже йшли бойові дії або здійснювалися обстріли. І це було небезпечно. Через керівників територіальних громад зброю розподілили під облік, як того вимагає законодавство.
Три місяці протистояння у режимі нон-стоп
Руслан Дяченко у ході розмови неодноразово підкреслював, що військова адміністрація разом із 137 батальйоном діяли спільно, як єдиний злагоджений механізм, та з першого дня організували оборону.
«Командування 137 батальйону, і бійці, і штаб, і військова адміністрація прожили три місяці у приміщенні адміністрації, координуючи військові дії у ситуації, яка постійно змінювалася і не давала шансу на відпочинок.
У перший же день у адміністрації зібрали голів ОТГ, прибули керівники Бориспільського районного управління поліції та патрульної поліції, всі силові структури вийшли на зв'язок. У подальшому всі були на своїх робочих місцях, з усіма був налагоджений постійний зв’язок.
У такій ситуації дуже вразливою могла виявитися комунальна сфера. Тому намагалися працювати на випередження — вирішувати можливі проблемні питання заздалегідь, до того, як вони виникали. Ні по коштах, ні по чомусь іншому збоїв не було. Виникали питання по працівниках. Частина людей виїхали, довелося шукати їм заміну. Це створювало певне напруження. Але ми робили все можливе, щоб населення цього не відчувало», — розповідає Руслан Дяченко.
Рішення, які врятували від наступу ворога
«Ми робили все можливе для того, щоб ворожі війська до нас не зайшли, — наголошує Руслан Дяченко. — Завдяки залученню комунальних служб, разом із тими, кого набирали до батальйону, силами аграріїв почали окопувати окружну дорогу на виїзді з Борисполя. Тому що мали інформацію про можливий наступ противника з того напрямку. Також окопувалися на в’їздах у Київську область. До речі, це було одним із чинників, які врятували від наступу в нашому напрямку. Тому що вороги бачили, що люди в формі (бійці відразу отримували форму) готуються їх зустріти. Нехай ми з перших днів і не знали, як правильно окопуватися, бо і фахівців, які могли б підказати, не вистачало, але ми працювали, робили оборонні рубежі, нападники бачили, що їх чекають. Вороги віддавали перевагу легшим шляхам. Напрямок з боку Броварів ми намагалися прикрити максимально. Броварам досить сильно дісталося.
Усі громади, усе населення сприйняло загрозу гідно. Створювали волонтерські об’єднання, допомагали, чим могли. У тому числі, долучалися до риття окопів. Навіть питання пального, яке тоді було в дефіциті, вирішувалися оперативно, у тому числі дякуючи допомозі бізнесу.
Для того, щоб не пропустити ворога, було прийнято рішення опустити шлюзи на Трубежі. Трубіж розлився, танки пройти не змогли. Так, це створило неприємності аграріям, але це була необхідність. Загарбники не зайшли, їм не дали можливості нашпигувати землю мінами. Також був підірваний міст на трасі у районі Баришівки. Підрив моста був рішенням військових, і виконували цю операцію військові фахівці, а ми надавали їм усю необхідну допомогу. А от відповідальність за рішення закрити шлюзи довелося брати на себе. Погодити такий крок не було можливості».
Захист спрацював
Коментуючи ситуацію щодо торішнього і нинішнього осінньо-зимового сезонів, співрозмовник зазначив, що минулої зими ми страждали від прильотів і від блекаутів, хоча й готувалися до такого розвитку подій.
«Підготовка розпочалася ще з літа 2022 року, як тільки вигнали загарбників із Київщини. Облаштовували захист енергетичних об’єктів, працювали з фондами, шукали генератори. Але запитів на генератори було настільки багато, що фізично не встигали забезпечувати всі потреби. Усі необхідні заходи одномоментно важко було здійснити — це вимагало часу, зусиль і ресурсів.
Також у цьому році вдалося значно посилити ППО в Київській області і в Бориспільському районі зокрема. У тому числі це вдалося зробити за рахунок місцевих коштів. Київщина профінансувала з обласного бюджету, ми з бюджетів ОТГ. Було збільшено кількість вогневих груп — завдяки тому, що їх забезпечили автомобілями, обладнанням», — пригадує керівник адміністрації.
Війна триває, а ми розслабилися…
За словами Руслана Дяченка, інколи здається, що тоді, коли ворог стояв неподалік, багато питань вирішувалися простіше, ніж зараз. Нині багато хто розслабився, і це є помилкою. Декому здається, що війна знаходиться далеко, насправді ж вона скрізь.
«Я не схвалюю, що зменшили комендантську годину. Потрібно було просто зробити виключення для аграріїв та підприємств стратегічних галузей. Зменшення тривалості комендантської години пов’язують з роботою кафе та відпочинком. Але у нас війна! Нічого страшного, якби кафе працювали до 22.00. Ми дозволяємо собі занадто багато. Додаткова година — вона розслабляє. Тим більше прикро бачити, коли молодики під час комендантської години продовжують відпочинок. Можливо, після прийняття закону про мобілізацію з’являться правові важелі впливу на таких людей», — зауважує він.
Курс — на міжнародну співпрацю
Руслан Дяченко розповів, що на початку 2024 року особливо активізувалася робота на міжнародному напрямку. У січні приймали гостей із Болгарії. Київщину відвідали мер муніципалітету Софія — району Средець Трайчо Трайков та екс-Надзвичайний та Повноважний посол Республіки Болгарія в Україні Олександр Дімітров. Досягнуто домовленості, що вони допоможуть з оздоровленням дітей вразливих верств населення, зокрема, дітей військовослужбовців.
Минулого тижня з робочим візитом Бориспільський район відвідав Надзвичайний і Повноважний Посол Азербайджану в Україні Сеймур Мардалієв, радник Посольства Сабір Рзаєв, перший секретар Посольства Фарід Бабаєв. До зустрічі долучись народний депутат України Сергій Бунін, представник Міністерства культури та інформаційної політики України Максим Величко та радник голови Бориспільської районної військової адміністрації Раміль Мамедов.
«Ведуться перемовини з міжнародними партнерами про реконструкцію одного із старих корпусів ББЛІЛ під реабілітаційний центр. Пакет НСЗУ по реабілітації дороговартісний, але є реальна потреба в таких послугах, і вона надалі лише зростатиме. Ми маємо бути свідомі цього. Це дуже важливо. Вважаю, що реабілітаційні центри мають бути і в Борисполі, і в Переяславі. Якусь частину участі в фінансуванні візьмуть на себе громади, але зараз ведеться пошук можливості залучення міжнародної допомоги. Уже є певні напрацювання в цьому напрямку. Бориспіль здатен поставити реабілітацію на серйозний рівень і забезпечувати цією послугою не лише наш район, а й сусідні», — запевнив Руслан Дяченко.
коментарі