Жк Мрия
Бориспiль
C

Головні новини

Війна і жінка — речі несумісні


Війна і жінка — речі несумісні

У 2017 році День Матері в Україні припадає на 14 травня. До свята ми підготували для читачів історію, яка була почута у бориспільській маршрутці.

Ганна поралася коло печі. Додала до борщу зелені, взяла рогача, аби у піч посунути. Аж раптом рипнули двері. До хати зайшов Іван. «Обідньої пори? Іван? Ще й напідпитку,» — промайнуло в голові жінки.
— Ганно, війна почалася, — сказав чоловік і опустився на лаву.

Господиня впустила рогача, зачепила горщик, він упав додолу і розбився. Овочі покотилися по долівці. Сполохані діти, які тільки-но задрімали, позлазили з печі і кинулися збирати квасолю і буряк по підлозі…

Вже за тиждень Івана разом з іншими сільськими чоловіками забрали до армії, Батьківщину від ворога захищати.
Зрідка приходили скупі листи з фронту — вісточки, що живий і за рідними скучає… А Ганні було ой як нелегко! На руках двоє дітей: 7-річна Оленка і 3-річний Миколка. Город, господарство. Та як не бідували, але на своєму обійсті.
Незабаром у село зайшли німці. У Ганниній хаті поселили молодого офіцера, а їй з дітьми сказали забиратися геть. Йти до хліва на зиму — на голодну і холодну смерть. Жінка вирішила жити у льоху, якого Іван зробив під горбочком: і тепліше, і їсти є що.

Вологі стіни, жаби і темінь… Свічку чи каганець палили нечасто, щоб вистачило на довше…
Офіцер на ім’я Генріх наказав Ганні готувати йому їсти і прибирати у хаті, де часто збиралися німці, щось вирішували. На вікні стояло радіо, яке говорило чужою мовою, лише зрідка жінка вловлювала зрозумілі для неї слова. Ганна все прислухалася: чи не почує, бува, щось про те, що діється на фронті…

З рідними жінка майже не спілкувалася: все у клопотах. А до них ніхто прийти не міг, бо хату-штаб охороняли вартові.

Одного разу, коли вона прала Генріхові речі, він ніжно обійняв її за стан і міцно притис до себе. Жінка хотіла було вирватися, та де там. За незгоду відповісти взаємністю німець її добряче побив і пригрозив.

«Вдома», у льоху, матір чекало двоє діток. Нагодувала, розповіла казку і вклала спати. Вранці, коли вони вийшли на вулицю, Миколка аж скрикнув: «Мамо! Хто Вас набив?» Ганна вигадала, що впала…

Наступного разу офіцер не відставав, сказав, що пристрелить і діти залишаться сиротами. Тож Ганні нічого не залишалося, як покоритися…

Німець Ганну не ображав, навпаки ставився до неї лагідно, приносив гостинці для її дітей, пропонував їй подарунки, та вона їх не брала… Ходила сама не своя. Перед очима стояв її Іван.

Одного дня жінка відчула, що при надії. «Дитина від чужинця? — плакала вона. — Іване! Що ж мені робити? Як тобі в очі погляну? Що люди скажуть?» Вона подумки щодня говорила з коханим чоловіком, ніби він стояв поряд. Вона ніжно його обіймала думками і чекала. Чекала попри все… А в душі коїлося щось страшне. Жінка одягала керсетку, аби ніхто не помітив її округлості. Намагалася піднімати важке, працювала до нестями… Та дитина міцно трималася за життя.

Ганна втретє стала матір’ю. Хлопчик народився здоровий. Породіллю оглянув німецький лікар. А селом покотився поголос… Ганна намагалася не зважати на людський осуд, бо ж троє дітей. Треба їх нагодувати, доглянути, ще й німцям прислугою бути. Старші дітки допомагали, з немовлям бавилися.

1943 року, залишаючи село, німці спалили чимало дворів. Ганнина хата, дякуючи Богу, вціліла. Згорьована жінка перебралася із своїми дітьми до рідної домівки. У неймовірній скруті, у голоді, забута рідними, дочекалася Ганна свого Івана, який прийшов додому аж восени 1946.

Відчуженість між подружжям тривала недовго, бо ж вони кохали одне одного. Чоловік став захистом і підтримкою. Тільки не міг Іван прийняти Петрика — чужого сина. Із своїми бавився, а його ніби обминав.
Наступного року Ганна народила четверту дитину. Михайлик, так назвав чоловік свого сина, був дуже схожий на дружину. Іван, здавалося, їй все пробачив. Але ж у чому її вина? Що вона жінка!?

Минуло декілька років. Тяжко захворів малий Петрик і швидко помер. У селі так і говорили, що пішов в інший світ, бо його батько не зміг прийняти за сина.

Через багато років стара Ганна розповіла свою історію подрузі дитинства Оксані, яка у роки війни була медсестрою. Дісталося й Оксані немало від своїх же однополчан… Про домагання від солдат і офіцерів радянської армії жінка нікому не говорила. Розповіла лише перед смертю Ганні.

День Матері в Україні
У багатьох країнах світу відзначають День Матері 13 травня. В Україні цей день призначено на другу неділю травня Указом Президента України від 10 травня 1999 року № 489/99.
Історія свята така: у 1908 році молода американка Анна Джервіс із Філадельфії виступила з ініціативою вшановування матерів у пам’ять про свою матір, яка передчасно померла. Анна писала листи до державних установ, законодавчих органів, видатних осіб із пропозицією один день у році присвятити вшануванню матері.
Її старання увінчалися успіхом. У 1910 році штат Вірджинія перший визнав День Матері за офіційне свято. Хоча по суті це свято вічності: з покоління в покоління мама — найголовніша людина для своїх дітей.
Безумовно, День Матері — це одне із найзворушливіших свят, тому що кожен із нас ще з дитинства і до своїх останніх днів несе в своїй душі єдиний і неповторний образ — образ своєї мами, яка все зрозуміє, пробачить, завжди пожаліє і буде самовіддано любити незважаючи ні на що.

Щастя й краса материнства в усі часи оспівувалися видатними художниками і поетами. І не випадково тим, наскільки шанована в державі жінка, яка виховує дітей, визначається рівень культури й благополуччя суспільства. Щасливі діти ростуть у дружній родині й під опікою щасливої матері.

Цього дня ми від усієї душі вітаємо дорогих мам зі святом. Хай світлом і добром відгукуються в душах дітей ваші нескінченні турботи, терпіння, любов і відданість.

Лариса ГРОМАДСЬКА

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl + Enter

Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач. Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або зайти на сайт під своїм ім'ям.

коментарі

Ваше ім'я: *
Ваш e-mail: *
Питання: 156+2
Відповідь:
Код: оновити, якщо не видно коду
Введіть код:
Читають Обговорюють
Купити квартиру в Києві
Календар публікацій
«    Березень 2024    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031