День медичного працівника (День медика) в Україні відзначається 27 липня. Раніше його традиційно святкували у третю неділю червня, однак у 2023 році дату перенесли, бажаючи відокремити українську традицію святкування від радянської та підкреслити особливу роль медичних працівників у часи війни. «Вісті» завітали до Бориспільської багатопрофільної лікарні інтенсивного лікування, щоб розповісти читачам про тих, хто віддав не одне десятиліття свого життя медичному фронту і продовжує це робити й сьогодні.
«Ми займаємося забезпеченням населення консультативними прийомами вузьких спеціалістів — кардіологів, неврологів, онкологів, офтальмологів, ендокринологів та ін. Близько 70% спеціалістів у нас пенсійного віку, але вони намагаються працювати відповідно до норм НСЗУ, вчитися та йти в ногу з часом, — розповідає Лілія Кулик, завідувачка поліклінічним відділенням. — Вітаю з професійним святом всіх лікарів, медсестер і всіх причетних до медицини. Бажаю ніколи не переставати любити свою професію, нести добро і турботу тим, хто цього потребує».
«У День медичного працівника хочеться сказати теплі та щирі слова лікарям, медсестрам та всім, хто пов’язав своє життя з медициною, адже їхня робота надзвичайно важка і необхідна, тому медики заслуговують на подяку та щирі привітання зі святом, — говорить Наталія Логачова, голова Бориспільської міської ради ветеранів війни, праці та Збройних сил України. — Наша організація створена 23 грудня 1993 року та об’єднала багатьох людей поважного віку. Донині ми працюємо та об’єднуємо ветеранів усіх воєн, а також ветеранів праці, дітей війни, ліквідаторів та потерпілих від аварії на ЧАЄС, всіх, хто причетний до військової служби, а також пенсіонерів та громадян похилого віку. Організація нараховує п'ятнадцять асоційованих членів — це первинні громадські організації, серед яких і організація медичних працівників. У цьому році ми організували виставку у фойє поліклініки, також плануємо вручити подяки ветеранам медичної служби, які пропрацювали понад 30 років на одному робочому місці. Ми пам’ятаємо та шануємо всіх, а про декого хочемо розповісти детальніше, адже за кожною особистістю стоять спогади та різні події».
Зінаїда Бондаренко, лікар УЗД
Народилася 1947 року у Кіровограді. У 17 років після закінчення школи переїхала до Борисполя. З 1 жовтня 1965 року Зінаїда Бондаренко працює в бориспільській лікарні. Спочатку працювала два роки дезінфектором, потім закінчила медичне училище та працювала медсестрою поліклініки, а після медичного інституту із 1975 року — лікарем рентгенологом.
«В 1965 році, тобто 60 років тому, коли я прийшла працювати до лікарні, з приміщень був лише один корпус — це колишній пологовий будинок. Саме там розташовувалися швидка допомога, поліклініка та стаціонар. На першому поверсі була приймальна палата пацієнтів, швидка допомога, терапевтичне та дитяче відділення. На другому поверсі було пологове відділення, на третьому — відділення гінекології та хірургії, а також доросла та дитяча поліклініки й лабораторія. А от у старенькій одноповерховій будівлі над вулицею Котляревського розміщувалися адміністративний корпус, кабінет головного лікаря, приймальня, бухгалтерія, каса, санстанція та актова зала.
Потім побудували будівлю дитячої поліклініки. Там функціонувала вся поліклініка, а в приміщенні пологового залишився стаціонар. Далі було будівництво нашого основного корпусу, в якому й сьогодні знаходяться відділення лікарні. Його ввели в експлуатацію у 1980-х роках. Після цього відокремили та розмістили в окремих будівлях дитячу поліклініку, пологове відділення, а дорослу поліклініку та стаціонар розмістили в новому корпусі.
За 60 років роботи я мала можливість пропрацювати весь шлях від санітарки до лікаря, а потім до завідуючої відділенням. Була першою урологічною медсестрою, працювала з першим лікарем-урологом нашої лікарні Володимиром Тютюном, який відкривав тут урологічну службу з нуля.
Через два роки після початку роботи мене призначили завідуючою рентгенологічним відділенням. Спочатку в ньому працювали два лаборанти та два лікаря, а сьогодні — понад 25 співробітників. Зараз тут нові кабінети та сучасне обладнання, все це працює на високому рівні. Є мамографія, флюорографія, сучасне рентген-обладнання. У 1983 році з’явилася служба ультразвукової діагностики, я навчилася УЗД і працювала паралельно заввіділенням, рентгенологом та першим лікарем УЗД. А з часом організувала службу УЗД. На сьогодні тут працює 6 лікарів УЗД і ми обслуговуємо не лише Бориспіль, а й Яготин, Переяслав та інші міста та села.
Зараз мені 77 років, працюю лікарем УЗД, а до 75 років працювала заввіділенням.
Коли я тільки починала роботу, замість флюорографії проводили огляд легень, а ще переглядали шлунок та кишківник, це було складне обстеження. Крім того, оглядали хворих із переломами. За зміну загалом було близько 60 пацієнтів. Наразі набагато сучасніша апаратура, маємо більше кабінетів та лікарів, тому пацієнтів на одного лікаря менше».
Надія Репецька, медична сестра
У лікарні Надія Репецька працює з 1982 року, тобто вже 43 роки.
«Я родом із Полтавщини. До Борисполя переїхала через те, що чоловік отримав тут роботу. Сама я маю професію акушерки. Проте у ті далекі роки відповідної вакансії не було. Мені запропонували роботу медичної сестри у стоматологічному відділенні Бориспільської центральної лікарні, от я й пішла працювати.
Коли сталася аварія на Чорнобильській АЕС, мене направили в поліклінічне відділення разом із комісією проводити огляди. Люди, які поверталися із зони відчуження або переселенці із Чорнобильської зони, проходили всіх фахівців, а потім їм ставили діагноз.
Після цього мене запросили працювати у поліклінічне відділення. Із 1987 року і донині я працюю в кабінеті №2. На сьогодні я сестра медична платних послуг. Комісію водійську оформити, виписати направлення на аналізи — це все мої функції.
Працювати мені було завжди легко, бо дуже гарний колектив. Віталій Прохорович Попадюк, Денис Миколайович Хурса, Віра Миколаївна Гуленко, Лілія Іванівна Кулик — це керівники, завідуючі поліклінічним відділенням, при яких я працювала. Жоден з керівників ніколи не підвищував голос на персонал, завжди всі робочі моменти вирішувалися з повагою. Тому мені у житті повезло не лише з колективом, але й з керівництвом.
Найважчі спогади у роботі — це початок повномасштабного вторгнення. 24 лютого у мого внука день народження, тому ця дата для мене ще болючіша. У перший день війни головний лікар Олександр Щур направив мене до військкомату, оскільки потрібно було оглядати бажаючих захищати нашу країну. Вся площа перед військкоматом була переповнена, настільки багато було добровольців. Наступним важливим питанням була потреба у крові. Тоді за три дні вдалося зібрати 700 донорів».
Ніна Першута, медична сестра ЛОР-кабінету
«З 1980-го і по сьогодні я медична сестра ЛОР-кабінету. Починали роботу у приміщенні дитячої поліклініки. Кабінет був на першому поверсі — приймали і дітей, і дорослих. Як побудували основний корпус, ми перейшли туди, окремо з’явився дитячий ЛОР.
Кабінет має хірургічний профіль, тут відбуваються і спеціалізовані операції, тому роботи завжди багато. Був період, коли розрахувалася одна медсестра, і три роки я працювала без заміни взагалі, була єдиною медичною сестрою кабінету. Оскільки я спочатку працювала медсестрою в хірургії, то мені в ЛОР-кабінеті подобалося, бо я мала вже певні навички.
Взагалі я змалечку часто мала ЛОР хвороби і тому мріяла стати отоларингологом. На лікаря вивчитися не вийшло, а медсестрою все-таки стала, хоча мама дуже хотіла, щоб я на зоотехніка вивчилася.
В ЛОР-кабінеті працювала з чудовими лікарями: Микола Петренко, Дарина Чиж, Анатолій Скибун. На сьогодні це Олена Чуб та Любов Трохимчук. У 80-х роках на прийом за зміну приходило близько 50 пацієнтів. Після внесення даних в електронну систему черга стала меншою. На сьогодні це до 20 пацієнтів».
Валентина Хоменко, медична сестра-господарка
«У лікарні я працюю вже 28 років. Свого часу навчалася у загальноосвітній школі №2, потім в училищі. Спочатку працювала на швейній фабриці. Потім вийшла заміж. Після народження дітей пішла працювати в лікарню. Моя робота — щоб у лікарні було чисто. Раніше, в 90-х роках, на всю поліклініку було лише шість санітарок, зараз працівників більше. Після ремонту працювати набагато легше та комфортніше, адже і підлога нова, і меблі. Працюємо, незважаючи на війну та тривоги. Я люблю свій колектив, адже він дружній. Всі один одного підтримують. Чекаємо перемоги та віримо у краще для нашої країни».
З Днем медичного працівника
«Лікарі, медичні сестри та брати, фельдшери, акушери, санітари, працівники аптек та медичних лабораторій, волонтери-медики, студенти та викладачі медичних навчальних закладів, прийміть щиру вдячність за вашу відданість справі, професіоналізм і щоденну боротьбу за здоров’я і життя людей. Бажаємо вам міцного здоров’я, сил і натхнення. Ваша праця — безцінна. Бажаємо, щоб ваше серце ніколи не втомлювалося дарувати людям життя і надію».
Голова Бориспільської міської ради ветеранів війни, праці та Збройних сил України Наталія Логачова
коментарі