У Борисполі презентували Рушник надії, який є символом боротьби за своїх близьких. Цей рушник вишитий руками дружин, матерів, сестер та дітей полонених і зниклих безвісти військовослужбовців.
Акція «Рушник надії» є всеукраїнською. Рушники, які символізують віру в скоріше повернення військових, вишивали в різних містах України. Організатором акції в Борисполі виступило об'єднання родин захисників територіальної оборони міст та селищ України «Жінки ТРО» та «Жінки ЗСУ» в складі ГО «Жінки Роду».
Вишивали рушник протягом кількох місяців. Жінки, які чекають воїнів, проводили спільні зустрічі на базі місцевого Центру життєстійкості і під проводом майстрині створювали символічне полотно.
Всі вишиті елементи рушника мають своє значення.
«Це не просто полотно, це шлях любові і чекання. Це молитва родин, які щодня дивляться у невідомість та чекають. Це сила тих, хто не зламався. У цей рушник вкладений символізм. Червоні та чорні троянди — символ нашого болю і нашої сили. Вони про любов, що вистояла в бурі. Герб посередині — це наша воля, бо ми знаємо, що свобода не має ціни. Ластівки — це вісники весни. Вони завжди знаходять дорогу додому. Так як і наші рідні обов'язково її знайдуть. Кожна нитка в рушнику — це віра, що вони повернуться», — зазначає мати зниклого безвісти військового, представниця об'єднання родин захисників територіальної оборони міст та селищ України «Жінки ТРО» та «Жінки ЗСУ» в складі ГО «Жінки Роду» Олена Скитюк.
Жінки, які долучались до створення рушника, кажуть, що і сам процес вишивки, і зустрічі мали для них терапевтичний ефект. Кожна з них могла поділитися своїм болем та знайти підтримку. А разом вони вкладали у рушник душу і кожна щось своє — любов, надію, витримку, молитви.
Одна з тих, хто долучився до вишивання Рушника надії — Ірина Якименко. На презентацію полотна вона прийшла з онуком Дмитром. Разом вони чекають додому чоловіка і дідуся — військовослужбовця Володимира Якименка. Майже два роки тому він зник безвісти під час боїв за Андріївку на Бахмутському напрямку. До цього військовий боронив Харківщину.
«30 вересня буде рівно 2 роки, як мій чоловік вважається зниклим безвісти. Спочатку він служив на Харківському напрямку, а потім їх з побратимами перекинули на Донецький. Одразу в перший вихід вони зникли, їхня доля невідома. Але ми чекаємо нашого захисника, віримо, що він живий. Можливо, в полоні, можливо, був тяжко поранений.
Особисто для мене акція «Рушник надії» була як акція підтримки, надії та віри. Кожен стібочок для мене символізував шлях до повернення всіх наших захисників. Не тільки мого чоловіка, а всіх, кого чекають рідні. Хочеться, щоб вони якнайшвидше повернулися додому. Я дуже вдячна нашому об’єднанню, бо за весь цей час ми стали як одна дружна сім'я і підтримуємо одна одну. Взагалі я намагаюсь брати участь в усіх акціях, бо вони дуже об'єднують», — розповіла Ірина Якименко.
Рушник надії, який вишили в Борисполі, разом із рушниками з інших міст стане експонатом національної пам’яті. Його показуватимуть на виставках в Україні, а також на акціях за кордоном за підтримки українських діаспор.
Урочисто Рушники надії з усієї країни презентують 1 жовтня, в День захисників і захисниць України. Їх зберуть у Києві, в Патріаршому соборі Воскресіння Христового. Захід триватиме з 13:00 до 16:00.
коментарі