Будівництво дитсадка Бориспільської райспоживспілки почали у листопаді 1956 року та планували завершити у листопаді наступного року, приурочивши відкриття до річниці Жовтневої революції. Здійснювалося воно за кошт самої організації, на нього було асигновано 600 тисяч карбованців. Так само за рахунок споживспілки були закуплені меблі, кухонне обладнання, іграшки тощо. Роботи виконувала будівельна дільниця №3 будтресту Київської облспоживспілки. Не встигаючи з термінами здачі в експлуатацію, відкриття перенесли на травень наступного року. Урочисте відкриття відбулося 1 травня 1958 року, а двері для маленьких вихованців відкрили 14 травня.
Першими до дитсадка були прийняті діти працівників системи споживчої кооперації району, а також пайовиків міського споживчого товариства — всього 50 дітей. Додатково 30 дітей прийняли до ясельної групи.
Дитсадок мав підвальне приміщення, власну котельню та водонапірну башту. На просторій прилеглій території зробили дитячий майданчик з павільйонами та висадили дерева.
За спогадами тих, хто провів дитинство у цьому садку, влітку діти спали на відкритій терасі: туди переносили ліжка з кімнат, і над кожним прив’язували простирадло для захисту від прямих сонячних променів. Пізніше веранду обклали цеглою та засклили.
Також згадують вихованці садка і книги, які читали їм вихователі. Найбільше їм запам’яталась «Повість про справжню людину» Бориса Полевого. Щоправда, за спогадами, реакція на книгу дітей була різною: від гордості з того, що вихователька вважає їх дорослими (адже читає серйозну книгу), до страху, адже мова у книзі йшла про пілота, який втратив ноги в часи Другої світової війни, але не здався і навчився керувати літаком за допомогою протезів.
Попри те, що здали в експлуатацію садок без назви, в народі його швидко стали називати «Тополькою» — можливо, через великі тополі, що росли біля садка, а пізніше на ньому і справді з’явилася вивіска з цією назвою.
«Ціла низка прекрасних дитячих споминів про наш садочок тягнеться через усе життя. (…) Ще зосталися від тих часів кілька дерев, а от головної тополі вже давно нема. Росла вона серед тротуару, майже перед ворітьми, мала роздвоєний стовбур, і кожна дитина вважала за обов’язок щодня вранці чи ввечері пройти крізь щілину між стовбурами, щоб ніби відмітитися, залишити слід: я тут сьогодні проходив. І взагалі, часом здається, що тополі були деревом-оберегом для Борисполя, його талісманом», — пише у своїх спогадах про Бориспіль Олена Кравчун (Краєзнавчий альманах, випуск 2).
Нині садка вже немає — основну його частину займає Бориспільський відділ поліції охорони Київської області (а ще раніше, у 90-х, тут базувався підрозділ «Беркут»), ліворуч у частині будівлі з підвальним приміщенням тривалий час працював колись відомий та дуже популярний серед містян ресторан «Тополька». Мало що залишилось і від тополь — більшість зрізали давно, інші не пережили постійних кронувань та всохли.
А яким ви запам’ятали садок «Тополька»?
коментарі