Одна з наших землячок, Юлія Білостоцька, перебуваючи у декретній відпустці по догляду за другою дитиною, зростила своє давнє хобі у гарний підробіток. Тепер двічі на тиждень вона ліпить вдома вареники і пельмені на продаж — по 5-7 кілограмів. Замовників, які «підсіли» на її смачну домашню ліпнину, має не дуже багато, але вони у неї постійні ось уже упродовж півтора року.
Хвалять часто, та варять зрідка
Вареники люблять їсти, мабуть, у кожній родині. А от справді ліплять їх одиниці. Чому? Кажуть, що це марудно, і тому не хочуть гратися. Та й, кивають, у магазині їх можна купити будь-де і, що найприємніше, з будь-якою начинкою.
Юлія розказує, що відколи вийшла заміж, то ліпить пельмені і вареники власноруч. Може б, як мріє більшість жінок, і хотіла більше відпочивати, але у купованих чоловік бабрається і ганяє їх виделкою по тарілці, якщо, побачивши ту магазинну «красу», ще взагалі сяде до столу.
— Ми ж всі з вами знаємо смак, а тим паче якість цих напівфабрикатів, — розказує молода жінка. — А от коли робиш сама, зрозуміло, неабияк стараєшся, бо ж це для найрідніших.
Краща реклама — якісний товар
Насправді Юля завжди любила працювати з тістом. Розказує, після виснажливого дня це було бажаним відпочинком для її організму, бо приносило спокій. Ідея додаткової «живої копійки» до сімейного бюджету родини з’явилася сама по собі. Спочатку наліпити вареників попросили сусіди, потім додалися замовлення від родичів, а сьогодні це вже немалий список домашніх варениколюбів і пельменелюбів із групи у соцмережах.
Жінка каже, у морозильній камері в неї завжди є по кілька кілограмів пельменів і вареників із різними начинками про запас. При цьому вона ніколи не ділить продукцію «для себе» чи «на продаж», а тому не боїться, що припасений товар з’їдять члени її родини — він увесь якісний.
Так, продукти для начинки і м’ясо на фарш (саме гарний шматок, а не обрізки з бозна-чого) завжди свіжі. Щоб вареник був пухкішим, борошно незалежане і двічі просіяне, а яйця — щойно з-під курки.
Ще одна молода жінка Віра Левінська, хоча і пропрацювала із тістом понад шість років у дрібному цеху на господаря із чотирма іншими колежанками, лише придивляється до одноосібного бізнесу. Каже, працювати без дозволів, як це робить Юлія, лячно, а до приватного підприємництва іще не дотягує, передусім фінансово і по часу, який треба буде у це все вкласти. Тому поки зважує-вивчає ситуацію на ринку.
— За роки праці в одному напрямку я вже так навчилась ліпити вареники і пельмені, — сміється Віра, — що роблю це майже із заплющеними очима, причому дуже швидко. За хвилину, в середньому, виходить вареників з п’ятнадцять. Ми з дівчатами щодня переробляли тіста по кілограмів сорок. І хоча потім нам купили тістоміс, спочатку, років два, тісто місили руками у мисках. Та поки діло доходило до ліплення, руки вже боліли. А начинок у нас було до вареників досхочу: картопля, капуста, вишня, сир (солоний і солодкий), гриби, паштет... Але найбільше ліпили пельменів, бо їх із прилавків змітали враз.
Веселка на тарілці
Сьогоднішні ціни у магазинах на вареники та пельмені захмарні. Наприклад, за кілограм (а частіше, це лише 800 грамів), так званих якісних виліплених «вушок», у середньому, просять від 80 гривень. Фарш, як вказують, яловичий і свинячий... Проте, чи так це насправді? А який там його відсоток? І взагалі, що там ще міститься, окрім зазначеного на упаковці? Думаю, це знає невелика кількість людей, але не споживач.
А от за свої домашні асорті Юля бере трохи більше — 125 гривень за кілограм. При цьому, каже, не хоче чийсь товар ганити, а свій вихваляти, проте у фарш, окрім м’яса, цибулі, солі і перцю, вона більше нічого не кладе.
Жінки розказують, що попри те, що вареники чи пельмені по своїй суті лише різновид вермішелі з котлетами чи іншим гарніром, діти їх особливо люблять, а мами, зазвичай, всіляко тим догоджають. Наприклад, одна з таких хитринок, коли роблять тісто кольоровим. Юлія каже, будучи великим скептиком, ніколи не купує барвники, навіть, якщо вказано, що вони натуральні. «Хімічить» теж удома. Аби тісто було рожевим, додає у нього сік буряка. Для ефекту жовтого — куркуму, а для зеленого — сік із шпинату. І малі, і дорослі у захваті від цього кольорового мистецтва на тарілках. Смачно і настрій піднімає, додає жінка насамкінець.
Законодавче
Як коментують у Асоціації працівників торгівлі і громадського харчування, бізнес з ліплення напівфабрикатів вдома можна зареєструвати офіційно. Спочатку треба звернутися із заявами у санітарно-епідеміологічну службу і пожежну інспекцію. Якщо приміщення відповідає усім нормам (якщо ні, краще відразу орендувати спеціалізоване приміщення, де буде саме так), продукцію направляють на аналіз у акредитовану лабораторію. Після позитивного результату зразків продукції особі вже можна реєструватися приватним підприємцем.
Шановні читачі, якщо у Вас є улюблена справа і бажання розповісти про неї, а також поділитися з іншими власним досвідом, пишіть: borvisti@gmail.com, або заходьте до редакції. Будемо раді співпраці.
Валентина ОЛІЙНИК
коментарі