Бориспiль
C

Головні новини

У 2017-й — з високо піднятою головою!


У 2017-й — з високо піднятою головою!
Рік Півня, символу 2017-го, перейнявши головні особливості хорошого господарника двору, позбавить українців лінощів, додавши натомість відважності, цілеспрямованості і добробуту.

Сім'я Степана і Олени Бохоновських з польським корінням. Проживають в Артемівці. Про свого півня, білого велета в штанях і рябим вкрапленням на шиї, крилах і хвості, розказує подружжя з величезним захопленням. З цього добре видно, що він у них в особливому фаворі навіть без додаткового задобрювання перед святами.

— Птахи породи брама дуже самовпевнені, — зауважує пані Олена. — Коли, наприклад, люди випускають простих курей, то ті, зазвичай, розбігаються і починають гребтися. А ці геть не такі. Вони ходять повагом. Наш півень, наприклад, не боїться нічого і нікого. Крім того, він не просто йде, а наче павич пливе. Про нього я часто кажу так: «О, міністр закордонних справ ідуть!»

Тримати господарство — це, швидше, розкіш

Подружжя розказує, що добру частину життя вони прожили в місті, займаючись будівельною справою, а тоді переїхали в село і зосередились на сільському господарстві. Щоправда, як уточнюють, головно не задля прибутку, а для душі — аби собі і дітям-онукам було щось корисне з'їсти, вирощене власноруч.
— Взагалі, у мого чоловіка щось таке в голові є, — всміхнулась і викрутила у повітрі химерну фігуру дружина, — що він завжди всього хоче особливого. От, скажімо, ідемо з ним по базару, а він, побачивши щось рідкісне з рослин чи живності, вже каже, що дуже хоче купити. Але добре, що насправді мало що купує сам. Чекає, поки я погоджуся. Зараз ми тримаємо порося, гусей, качок, перепелів, курей, є трохи кролів... Але кілька років тому, побачивши у Великій Олександрівці на виставці-ярмарку страусів, він марив ними постійно. Та це вже певний час мовчить, то і я спокійна — отже, передумав, бо ж інакше під спеціальну загорожу довелося б від городу відмовитись, а без нього зараз же ніяк!

Романтика... по-сімейному
Подружжя Бохоновських цього року відзначило своє коралове весілля — 35 років шлюбу. Про сам день обоє згадують з посмішкою, кажуть, що, як і заведено, у них був величезний шалаш, веселі музики, дощ, який прогнозував щастя і добробут.

Однак пані Олена жодного дня не пошкодувала, що вийшла заміж саме за Степана, хоча, як зауважила, астрологія їм — Собаці і Кабанові — нічого хорошого не прогнозувала.
Тішиться своєю дружиною все життя і Степан, проявляючи, як і колись, свою любов та турботу, все з тим же неабияким молодечим запалом і лише творчо-практичним підходом.

— На мій 57-й день народження він приніс... 50 курчат, —розказує Олена. — Я спочатку спантеличилась, адже жінкам, зазвичай, по троянді за кожен рік дарують. Та за мить, прийшовши до тями, вирішивши підіграти, досить справедливо закидаю: «Що це за дарунок такий неправильний! Іди докупи ще семеро!» Я ж тоді думала, що, мабуть, все на краще, бо, як виросте багато курей, то почнуть яйця нести, то нарешті матимемо в достатку, і продавати могли б, але ж у результаті вони всі виявились півнями!

Степан Васильович на цю репліку дружини якось помітно ніяковіє, проте майже відразу безапеляційно зауважує:
— І нічого, виростили майже всіх. Крім того, в нас же родина велика, холодці їли більше року! Хоч наїлися!
На запитання кореспондента, чи збираються якось по-особливому задобрювати рік, що от-от має настати, господарі стинають плечима і кажуть, що всі автентичні традиції давно розгубили. Але єдине, чого таки дотримаються, так це не матимуть на новорічному столі ніяких страв з півня. Ні купованого, ні тим пак зі свого білоштанного, який, за найскромнішими підрахунками родини, має господарювати в курнику-обійсті, щонайменше, 5 років, аби хоча б відбити затрачені на нього кошти. (Так, зауважимо, місячне курча цієї м’ясної породи коштує 150 гривень, а за дорослих особин — доросла курка в середньому важить 3,5 кілограми, а півень 4,5-5 кілограмів — віддають більше ніж за 450-500 гривень.)

— Взагалі, як пригадую з дитинства, на Різдво до хати завжди, незалежно від року, який починався, на солому під стіл вносили півня, — каже пані Олена. — Було дуже хорошим знаком, аби той закукурікав. Але ми, наприклад, не заносили ще ні разу. Та оскільки у нас багато онуків і вони, поз'їжджаючись, таким багатоголоссям з-під столу зайдуться, думаю, все у 2017-му буде якнайкраще. Оце, мабуть, і всі наші традиції будуть. І взагалі, хто їх там дотримується, це зараз велика рідкість... Головне не завдавати зумисної шкоди одне одному, проявляти більше тепла і турботи. Тоді в усіх нас все буде добре!

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl + Enter

Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач. Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або зайти на сайт під своїм ім'ям.

коментарі

Ваше ім'я: *
Ваш e-mail: *
Питання: 156+2
Відповідь:
Код: оновити, якщо не видно коду
Введіть код: