Жк Мрия
Бориспiль
C

Головні новини

Леонтій Сандуляк: «Допоки ми будемо шанувати злочинців?»


Леонтій Сандуляк: «Допоки ми будемо шанувати злочинців?»

Ще у травні 2015 року було прийнято пакет законів про декомунізацію. Проте, чи виконано Указ Президента України та які положення закону ігноруються на Бориспільщині?

Ці та інші питання ми обговоримо із Леонтієм Сандуляком, головою топонімічної комісії при Бориспільській міській раді, екологом, краєзнавцем, дослідником історії України, доктором медичних наук, професором, який разом із Левком Лук’яненком був автором Акту проголошення Незалежності України, а також Першим Надзвичайним і Повноважним Послом України в Румунії.

— Леонтію Івановичу, з якого приводу Ви хочете зібрати топонімічну комісію міськради?
— Сьогодні окремі ЗМІ ведуть явну пропаганду радянського періоду, проросійської історії. Та хоч на одному каналі телебачення Ви чули про відзначення 100 років відновлення Української державності? Президент видав закон щодо проведення заходів з відзначення подій Української революції 1917-1921 рр. Цей закон, як і більшість законів в Україні, не виконується у повній мірі.

— Ви говорите про відновлення Української державності. Що саме маєте на увазі?
— Так, саме відновлення Української державності. Вперше після Гетьмана Богдана Хмельницького. Цар відмовився від престолу. Була Лютнева революція, був створений Тимчасовий уряд у Російській імперії. А в Україні у березні 1917 (100 років тому) було створено Центральну Раду. Влітку вже був новий уряд— Генеральний секретаріат на чолі із В. Винниченком. Було створене Українське військо тощо.

Я не згодний із словом «революція». Революція — це насильницьке захоплення влади. У нас не було громадянської війни і революції не було. У нас була перша російсько-українська війна. Росія однією із перших визнала Україну як незалежну державу після IV Універсалу, а потім почала війну. Створили у Харкові радянський уряд, який воював проти українців. Тобто Росія воювала з Україною.

Ось цікавий закон від 2015 р. «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за Незалежність України у ХХ столітті». Тут чітко вказано, хто є борцями за Незалежність нашої держави. Зокрема, це і повстанські партизанські загони, які діяли на території України у 1917-30 роках (це і Холодноярська та Медвинська республіки, Волинська повстанська армія), Організація українських націоналістів (ОУН), Українська повстанська армія (УПА), Українська Гельсінська Спілка, низка патріотичних партій і організацій до 1991 року тощо. За законом, держава сприяє увічненню борців за Незалежність України…

— Чи є у Борисполі вулиці, які треба перейменувати, згідно із законом про декомунізацію?
— У Борисполі через суд відновили вулицю Карла Маркса. Деякі мешканці та представники міської влади переконані, що це великий вчений і ні до чого тут комунізм. Але є відома праця Леніна «Три джерела і три складових марксизму». Економічну теорію написав професор Смітт, діалектику — Гегель, а третю складову — ще хтось. Тобто Маркс ніякого відкриття сам не зробив. Окрім того, Карл Маркс написав статут і маніфест комуністичної партії. І раптом — основоположник комунізму не підлягає під декомунізацію! Якщо вважати, що Карл Маркс — вчений, то Гітлер був відомим художником. То чому ж не називають його іменем вулиці? Кажуть, що то наша історія. І Батий — теж наша історія, то, може, і йому треба пам’ятник на схилах Дніпра встановлювати? Бо він там був.
Закони не обговорюються. Вони повинні виконуватися. Не підходить назва — можна дати нову. Але не повертати Карла Маркса.

Через суд відмінили назву вулиці імені Степана Бандери. Я вважаю, що три національні герої, які повинні бути увіковічнені по всій Україні: Іван Мазепа, Симон Петлюра і Степан Бандера.

— Чому саме вони?
— Тому що усіх свідомих українців, які хоч щось говорили про незалежність України, спочатку ганьбили словом «мазепинці», потім — «петлюрівці», а далі — «бандерівці». Мабуть, такого немає ніде у світі. Історики знаходять у кожному з них недоліки. Помилки є в багатьох відомих людей, але це національні герої.

— У Борисполі перейменували вулицю Івана Кудрі, натомість погруддя йому і досі стоїть у міському парку. Є також пам’ятник Кудрі, вулиця і пам’ятна дошка на школі у с. Проців.

— Іван Кудря очолював диверсійно-розвідувальну групу НКВС-НКДБ у Києві. Як чекістський резидент, напередодні війни він проникав в Організацію українських націоналістів, чинив провокації, винен у загибелі провідних членів ОУН.

Хтось говорить, що звання Героя Радянського Союзу повинна скасувати Верховна Рада України. Але цього зробити не можна, бо звання було присвоєне у державі, якої вже не існує.
В Україні Героїв Радянського Союзу і досі шанують. Звичайно, є люди, яких варто шанувати, які дійсно проявили героїзм. Проте я, наприклад, не можу зрозуміти, чому ми сьогодні маємо вшановувати учасників так званих гарячих точок.
Дійсно, Кудря — Герой Радянського Союзу. Це ніхто не заперечує. Але він це звання отримав за те, що підірвав Хрещатик і Успенський собор. Він нікого не попереджував, і підірване все було разом з людьми. Ви уявляєте, скільки людей загинуло?!

— Чи є якісь дані про жертви?
— Та де там. Комуністи ретельно все замасковували. Я колись підрахував, що від рук комуно-фашистів загинуло більше українців, ніж від німецьких фашистів під час Другої світової війни. Тільки вбитих на фронтах трохи більше трьох мільйонів. Майже 10 млн мирного населення, яке знищено не тільки німцями. Коли наші відступали, то «ворогів народу», які потрапили до в’язниці до війни, просто знищували. І Дніпрогес був зірваний разом з людьми. На Букринському плацдармі 250 тисяч поклав Ватутін. Заради чого? Для того, щоб першому за Рокосовського увійти у Київ?
Допоки ми будемо шанувати злочинців? Потрібно вшановувати Героїв України, а не героїв радянської епохи.

— У селі Головурів не перейменували вулицю Чкалова. Що Ви на це скажете?
— Перейменуванню підлягають імена, які були символом комуністичної епохи, прославляли тоталітарний режим. Так, Чкалов перший перелетів через Північний полюс до Америки. Це відомий льотчик. Але до України Чкалов не має ніякого відношення. Хай росіяни його прославляють. Є багато людей, які були гордістю Радянського Союзу, до складу якого Україна входила. Але чи була то наша гордість? Окремі відомі росіяни, які ніякого відношення до України не мають, ніколи у нас не були, але й досі вшановуються в Україні.

Я не розумію, чому у кожній школі до цих пір є портрет Ломоносова? Яке відкриття зробив він? Ломоносов не зробив жодного відкриття! Його заслуга та, що це перший етнічний росіянин — доктор наук, професор, ерудит, писав якісь праці.Та ми не повинні вшановувати росіян, яких у нас ще багато у назвах вулиць. В Україні вистачає своїх героїв і видатних людей: вчених, поетів, художників тощо. В Україні ще потрібно провести дерусифікацію.

— Більшість вулиць у Борисполі і районі, згідно із законом, все ж перейменовано. Проте таблички із назвами, здебільшого, залишилися ті ж самі. Скажіть, будь ласка, назви мають замінити мешканці?
— Це треба вимагати у місцевої адміністрації. Таблички не коштують дорого. Місцева влада змінила назви вулиць і має централізовано замінити таблички. Їх же не люди раніше ставили.

до теми

Назад у минуле?

Вулиці Степана Бандери (від вул. Київський Шлях до перетину з вул. Головатого), яка отримала свою назву в рамках Закону про декомунізацію, рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 06.05.2016 року повернули її попередню назву — вулиця Лютнева. Рішення Апеляційного суду від 21.06.2016 року вирок Бориспільського суду залишило у силі. Зараз справа очікує розгляду касаційною інстанцією.

Кілька мешканців вулиці Старокиївська добилися через суд повернення своїй вулиці назви Ватутіна (постанова від 15.06.2016 року). Апеляційна інстанція (20.07.2016 року) залишила це рішення в силі. На це рішення також було подано касаційну скаргу, але розгляду поки що не було.

Вулиці Голубівка (історична назва!), яка була перейменована в рамках Закону про декомунізацію, рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 02.07.2016 року повернули стару назву — Карла Маркса. Апеляцію на це рішення не подавали. Тож воно давно вже набуло чинності.

довідка

Кого вшановує сучасний Бориспіль?

Леонтій Сандуляк: «Допоки ми будемо шанувати злочинців?»

Іван Данилович Кудря народився 24 червня 1912 року у с. Сальків (нині частина Процева) Бориспільського району. Іван Кудря відомий радянський терорист, чекіст-оперативник, який діяв проти українського національно-визвольного руху. У 1938 році закінчив Ново-Петергофське військово-політичне училище військ НКВС ім. К Ворошилова, після чого служив у центральному апараті зовнішньої розвідки. На Львівщині у складі оперативної групи ГУДБ-НКВС боровся проти українського підпілля. Мав псевдо «Максим», «Українець».
Енкаведист Кудря вміло змінював зовнішність і документи, представлявся вчителем української мови або студентом медінституту.
За офіційно опублікованою у 1963 р. довідкою КДБ при Раді Міністрів УРСР, група Кудрі у вересні 1941 р. брала участь у мінуванні та підриві вулиці Хрещатик та Успенського собору Києво-Печерської лаври (пам’ятка історії ХІ століття). Військовий комендант Курт Ебергард, який при вибуху вилетів у вікно і лишився живим, повідомляв, що загинуло значно більше мирних киян, аніж німців. Мова йде про десятки тисяч людей.

Лариса ГРОМАДСЬКА, фото автора

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl + Enter

Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач. Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або зайти на сайт під своїм ім'ям.

коментарі

Ваше ім'я: *
Ваш e-mail: *
Питання: 156+2
Відповідь:
Код: оновити, якщо не видно коду
Введіть код: