«Нині запит суспільства — отримати у владі не старих чи нових, а особистостей-професіоналів. Такими є юристи. Не випадково саме вони у більшості країн світу є представниками політсил», — говорить бориспільський правозахисник і громадський діяч Олександр Денисов, який іде на місцеві вибори.
Переконаний, що територію Бориспільської ОТГ можна зробити зеленою, чистою, з розвиненою інфраструктурою, прозорою бізнесовою діяльністю та якісним дозвіллям
Хто такий Олександр Денисов
Він народився у Прип’яті. Із 1983 року мешкає у Борисполі й це місто вважає рідним. Навчався в ЗОШ №5. Випускник Харківської національної юридичної академії за спеціальністю Правознавство. Працював за фахом у приватних компаніях, має посвідчення адвоката і нотаріуса. Внутрішнє покликання – громадська соціальна діяльність, створив не одну організацію.
У політиці з 2004-го. У 2006 та 2010 роках був обраний депутатом Бориспільської міськради. Працював керівником юридичного відділу міськвиконкому і знає систему й механізми владної машини. Розрахувався з посади за власним бажанням, бо перейшов в опозицію до команди мера Федорчука.
У правозахисника відкрита громадська приймальня за адресою: вул. Київський Шлях, 98, тел. 0503131228.
Проводить виїзні консультації в селах району.
— Чому вирішили піти на вибори-2020?
— Головна мета – дати можливість місту обрати професіонала, який знає Закон і здатний його застосовувати в інтересах громади. Адже не секрет, що Бориспіль міг би розвиватися швидше і якісніше, але...
Я об’їхав усю Київщину, побачив, що міста-супутники столиці, такі як Буча, Ірпінь, Бровари, мають вищий рівень комфортності проживання, ніж Бориспіль. Нам потрібно вчитися. У Ірпені я був здивований красою міських парків, де є старі доглянуті дерева, багато висаджено нових, там зелені газони, які поливаються, а парки не забудовані кафе. У Борисполі немає бажання влади щось змінювати, хоча у бюджеті є достатньо коштів — свого часу ми випереджали інші міста області щодо доходу на душу населення. Наприклад, Бровари: там працюють торгівельно-розважальні заклади, є аквапарк, кінотеатри. Колись у Борисполі теж були кінотеатр «Європа» і боулінг. Зараз немає розважальних об’єктів, хіба що більярд в «Аеромолі» та численні «наливайки», кафе і ресторани, ну і Макдональдс. Куди піти? Не скажу, що і спорт розвинений. Є майданчики, але рівень спортшколи не відповідає вимогам часу. Давно потрібно будувати нову. З’являються спортивні ГО, клуби, але їм ніде займатися, вони вимушені орендувати приміщення, тому їхні послуги платні.
Книшовий комплекс — не парк у чистому вигляді. Ідея гарна, але недорозвинена. Сьогодні є активісти, які готові допомогти Борисполю в розвитку зелених зон, але їм не дозволяє влада. Наприклад, бізнесмен Разумовський пропонує за свій кошт представити концепцію облаштування скверу. Але його не чують! Потрібно залучати активних людей, здатних зробити внесок у розвиток міста, використовувати свіжі ідеї.
Чому багато сіл району не захотіли об’єднуватися з Борисполем? Може, не тому, що місто погане, а тому, що не захотіли співпрацювати з цією владою, щоб, наприклад, у них не почався «дерибан» зелених зон, землі?
— Яка причина того, що влада не залучає активістів зі свіжими ідеями?
— Важко відповісти. Можливо, причиною є корупційна складова або острах влади залучити сильнішого і на його рівні виглядати слабшим. Їй не вигідно показувати, що є альтернативні, більш професійні варіанти.
Ще причина застою міста – клановість. У нас усі всюди «свої», чужих не пускають. У Борисполі непривабливий інвестиційний клімат. Я пропонував після проведення інвентаризації земель міста виокремити ділянки, згідно з Генпланом, на соціальні потреби громади й виставляти їх на аукціон. Це влада анонсувала у 2015 році, обіцяла провести тендери. Нічого не зроблено! Рошен, крім пайової участі, обіцяв провести додаткові електропотужності для свого підприємства з Броварів, якими міг користуватися і Бориспіль, але провів лише для себе. Рошен будує комплекси, отримав зменшення пайової участі, а місто страждає від відключень електроенергії. Мільйони гривень пайової участі від Рошену можна було пустити на розвиток міста.
— Які соціальні об’єкти місто могло б побудувати, але досі не зробило цього?
— Потрібно розмежовувати поняття, хто має будувати: місто чи бізнес, який би сюди зайшов. Місто мало б завершити садочок на вул. В. Момота, реконструкцію з добудовою НКВ ім. К. Могилка. Бориспіль, починаючи з 90-х років, втратив п’ять садочків. Ще проблема – відсутність інформації. Ми не знаємо, що планує влада. Дві каденції я вимагав у мера і його заступника Корнійчука ініціювати розроблення плану розвитку міста, щоб кожен депутат і виборець знав, що і де планується через рік, два, три. Плану досі немає, усе відбувається хаотично. Виконавча влада захотіла — зробила, не захотіла – відмінила.
— Наскільки є актуальними зараз проблеми лікарні й будівництво нового корпусу?
— Питання лікарні обговорюється з 2006-го року. Тоді депутати створили спецкомісію, розробили план співвфінансування лікарні містом і районом, але міській владі не були цікаві проблеми медзакладу, простіше передати субвенцію і забути, бо власник — район, на ньому і відповідальність. Усі зачухалися минулого року після відомих подій, статут лікарні змінили: 50% — місто і 50% — район. Але є питання щодо терапевтичного і неврологічного відділень.
— То корпус потрібно будувати?
— До створення ОТГ лікарня обслуговувала весь район. Як буде після виборів, який стане її статус, підпорядкування, невідомо… Але корпус потрібний, бо Бориспільська ОТГ розвиватиметься, населення зростатиме, потрібні всі напрямки лікування.
— Які ключові проблеми Бориспільської ОТГ проявляться першими?
— Погані дороги, незручне транспортне сполучення і відсутність нових робочих місць – головні проблеми Бориспільської ОТГ. Соціальну інфраструктуру потрібно підтягувати й точково відновлювати. Наприклад, добудовувати школу в Іванкові, у Рогозові — відремонтувати клуб, відкрити магазин у Тарасівці тощо. Щодо робочих місць – це проблема, яка має вирішуватися з розробленням стратегії плану розвитку ОТГ. Потрібно розвивати логістику, розташування міста вигідне. Об’їзна дорога – державний проект, але наше завдання — планувати розвиток ОТГ із прив’язкою до глобальних об’єктів, що дасть поштовх розвитку території.
— Як це зробити, коли у місті постійно конфліктують щодо Генплану та зонінгу?
— Проблема не в Генплані, а в його недотриманні посадовими особами. Генплан існує на папері. Депутати міськради і виконавча влада переробляють зонінги кожні два роки, зонінги не відповідають Генплану, а це порушення закону, однак архітектор мовчить, бо все вирішується в приватних інтересах. Таких прикладів багато.
Вважаю, що головним у місті після мера має бути архітектор, від його позиції залежить вигляд і розвиток територій. Але у нас призначаються «угодних» владі та депутатам начальників управління архітектури, які виконують вказівки. Мають діяти Генплан, зонінг, детальні плани територій, де вказані конфігурація і висотність споруд, їх призначення тощо з урахуванням думки громади. Це дозволить грамотно планувати розбудову й не допустити хаотичності. Яскравий приклад порушення – Фора перед Макдональдсом. Була зона реконструкції з багатоповерховою забудовою, а депутати дають дозвіл на приватне будівництво, виділяють ділянки на підставних осіб і змінюють цільове призначення з індивідуальної на комерційну – інвестор будує Фору. Такі факти потрібно викорінювати.
— Якої влади потребує сьогодні Бориспіль?
— Влади, яка б інтереси міста ставила вище власних. Але це вирішуватимуть виборці 25 жовтня. Головне, щоб нова команда дотримувалася законів, щоб для всіх були одні правила.
— Вважаєте, що Бориспіль потребує повної зміни влади?
— Так, я в цьому переконаний на 100%.
— Якщо б ви стали головою ОТГ, то з чого б почали роботу?
— Із розроблення Генплану Борисполя і сіл ОТГ, створення програми розвитку ОТГ на п’ять років із покроковим вирішення наболілих питань: електрозабезпечення, якість води, проблеми зі сміттям, благоустрій зелених зон тощо. Щодо транспортної інфраструктури, то її потрібно коригувати. Комунальний транспорт – соціальна потреба, його можна створити і зробити прибутковим.
— Яким бачите вирішення проблеми полігону твердих побутових відходів і реальність будівництва сміттєпереробного заводу?
— Якщо хтось говорить, що сміттєперобний завод вирішить проблему з відходами, то це неправда. Бориспільська організація ЕкоБор організовувала зустріч, де проходила лекція про принцип 5R – жити з нулем відходів, де переробка сміття лише на четвертому місці у списку боротьби з непотребом. У нас немає пропаганди щодо відходів — ні державної, ні міської. Проблема у місті також із вивезенням сміття з приватного сектору. Людей вводять в оману, мовляв, якщо КП надрукувало колективний договір, то споживач змушений платити. Це порушення. Договір стосується самого КП, а документ має підписати споживач. Люди скаржаться, що доводиться платити за всіх, хто прописаний в домогосподарстві, але там не проживає.
Ще проблема – відділ контролю за благоустроєм і поліція не впливають на порушників, які лишають сміття у посадках, біля зупинок. Потрібен комплексний підхід щодо сміття, і перший пункт — роз’яснювальна робота. Порушують, бо немає покарання.
— Яка ваша думка щодо ситуації з полігоном, потужності якого не безмежні?
— Я вивчав це питання. Зустрічався з компанією, що займається утилізацією відходів, отримуючи вторинну вигоду – енергію. Фірма працює в Україні, встановлює спеціальні контейнери, куди додають речовини, що підсилюють процес компостування. Я запропонував їм звернутися до місцевої влади з такою ідеєю. Отримав відповідь: ми в Бориспіль на даний момент заходити не будемо. Чому? Невідомо. Можливо, причина в чиновниках чи конкуренції протидіючих сил.
Я прихильник прозорих перемовин, має бути комунікація влади з бізнесом, громадою задля міста. Бориспіль потребує системного підходу до вирішення проблем, яких дедалі більшає. Нам треба вчитися у сусідів – Броварів, Бучі, Ірпеня. Бориспіль втрачає позиції. Потрібні зміни на місцевому рівні.
коментарі