До редакції «Вістей» звертаються містяни, які скаржаться на неадекватну реакцію оточуючих щодо хворих коронавірусною інфекцією.
Так, пані Валентина М. розповіла про свій досвід спілкування із сусідами під час хвороби на COVID-19. «Уся наша родина була на самоізоляції, змоги виходити не мала. Проте ніхто із сусідів по під’їзду не запропонував придбати продукти чи ліки. На прохання допомоги отримували лише «відмазки». Більше того, коли один із мешканців під’їзду помер від наслідків, спричинених коронавірусом, звинуватили у цьому нашу родину», — жаліється жінка.
У неприємній ситуації опинилась і інша родина. Їхній син, учень початкових класів, зазнав булінгу з боку однокласників. «У мене була застуда, але хтось перекрутив інформацію і класом почали ширитися чутки, що я захворіла на COVID-19. Сина почали цькувати. Одні тицяли на нього пальцями, розказуючи про «заразну» маму, інші демонстративно тікали, коли він наближався до них», — розповідає мати хлопця.
За коментарем щодо цих та інших випадків «Вісті» звернулися до бориспільського практикуючого психолога Анни Келлер.
— Ситуацію, коли люди відвертаються від тих, хто захворів на ковід, уникають їх або ж насміхаються над ними, ми звикли розцінювати з точки зору моралі та виховання. А насправді тут діють інстинкти виживання, коли якесь певне явище (в даному випадку — коронавірусна інфекція) загрожує життю. Це — небезпека. А при небезпеці в першу чергу вмикається страх: страх смерті, страх втрати близької людини. Загострене відчуття небезпеки коренями сягає у глибину віків, тому ми маємо родовий страх виживання. Страхом ми захищаємося і таким чином виживаємо. Люди зараз у силу різних причин знаходяться у стресовому стані. Коронавірус, явище незнайоме та маловивчене, у даній ситуації виступило у ролі тригера — пускача древніх інстинктів, захисних реакцій і негативних емоцій людини. Люди відчувають безсилля та беззахисність, не можуть контролювати і до кінця зрозуміти ситуацію. Відомо, що у стресі спрацьовує механізм: бігти або бити. Бігти — значить уникати спілкування, відвертатися від хворих, а бити — насміхатися. Так діє інстинкт самозбереження. І лише людина з міцними, глибокими, напрацьованими механізмами усвідомлення може справлятися зі своїми інстинктами та керувати емоціями. Але тут є інша загроза. Гамуючи страх, людина спрямовує його вглиб своєї психіки і зазнає аутоагресії. А це спричиняє психосоматичні розлади: безсоння, алергію, набір зайвої ваги, панічні атаки тощо. Із досвіду можу сказати, що кількість людей, які страждають на панічні атаки, зараз збільшилася у рази.
Три поради від Анни Келлер
• Кожному із нас треба врівноважити свою нервову систему, зробити її міцнішою і стійкішою. Для цього треба усунути якомога більше стресових факторів, які негативно впливають на нервову систему. Одним із них є гаджети, тривале використання яких призводить до дестабілізації психіки: людина переживає тривогу, розчарування, гнів, злість, огиду, сум. У такому стані підсилюються усі ті страхи, які викликає ситуація з ковідом.
• Негативні новини шкодять психіці. Зараз багато людей мають на телефонах додатки, які регулярно інформують їх про стан перебігу захворюваності у світі та країні. Це створює ілюзію контролю над ситуацією, а насправді збільшує емоційну напругу, посилює страх неминучої біди. Не варто зайвий раз травмувати свою психіку. Краще видалити такий додаток.
• Щоб запобігти стресу, збільшуйте в організмі кількість серотоніну — так званого гормону радості. Він дає відчуття спокою, довіри, стабільності. Для цього треба гуляти на свіжому повітрі, робити фізичні вправи, виконувати якісь одноманітні дії (гойдатися на гойдалці, наприклад, чи вишивати), проводити для себе хоча б короткі медитації. Якщо ви любите малювати, знайдіть на Ютубі слово «Нейрографіка» і малюйте. Щодо двох останніх пунктів — медитації чи нейрографіки, то зазначу, що в даний час нехтувати такими видами психотерапії не можна. Це ефективні методи, які заспокоюють нерви і гармонізують психічний стан людини.
коментарі