Бориспiль
C

Головні новини

«Колеса Ноги і Підкови» задають ритм в Борисполі


«Колеса Ноги і Підкови»  задають ритм в Борисполі
Свого часу рок-музику загнали у резервацію. Здебільшого, там вона перебуває і сьогодні. Спитайте, де займаються діти, які мріють грати рок? Рідко в когось вдома, адже немає місця, та ще й сусіди. Грають у сирих підвалах. Будинки культури і просторі приміщення — не для них. Вони — контркультура, «направлені проти культури». Але чому, якщо вони не бунтують і нічого не просять? Просто музика їм подобається інша.

У Борисполі сьогодні існує більше десяти талановитих рок-гуртів, які, почувши раз, неможливо сплутати між собою. Серед них є свої корифеї і є зовсім молоді, є «тяжчі» і «легші». Ми хочемо вас з ними познайомити.

Сьогодні ми спілкувалися з трьома музикантами гурту Колеса Ноги і Підкови.
Всі хлопці — бориспільці, закінчили місцеві школи. Колектив уже має свій записаний альбом і своїх палких шанувальників. Виконують пісні українською на слова місцевих авторів. Послухати їх можна за посиланням на сторінці гурту.

Андрій Піць, інженер телекомунікацій, гітарист-самоучка:

— Наш гурт був створений влітку 2014 року. Це була спроба, чи вийде хоч щось взагалі. З Павлом ми були знайомі вже давно, на барабани я запросив Євгена Скорика. Олександр Іванов з гурту CRITIQUAL QUINTA люб’язно запропонував провести пробну репетицію у них на базі, на котрій, до речі, граємо і досі разом з ними. Вийшло непогано, і ми вирішили рухатись далі. Взимку до нас приєднався гітарист Анатолій Слободяник, і справи пішли ще краще.
«Колеса Ноги і Підкови»  задають ритм в Борисполі

З назвою складалося досить туго, але все ж дійшли спільної думки. Наші гітарист і барабанщик — власники сталевих коней, я захоплююся туризмом, а Павло має прізвисько Конь. На початку 2016 року гурт покинув Євген, а його місце зайняв Максим Волошин, чому ми безмежно раді.

Гурт Колеса Ноги і Підкови виконує пісні українською мовою, тому що я вважаю недоречним, коли українські гурти виконують пісні російською. Переважну більшість текстів пишу я, ще є пісні на вірші Вести Райдужної, Тараса Недашківського, Павла Вишняка, Антоніни Мартич і, на жаль, уже покійного Олександра Колоса.

Музика і тексти пісень народжуються у голові мимоволі, на це неможливо вплинути, принаймні мені. Мабуть на це впливає просто саме життя. Ми записали один альбом, що має назву «Ох...і історії», в ньому одинадцять пісень.
На концертах публіка нас приймає тепло, що нас дуже радує і надихає. Завдяки старанням нашого менеджера Максима Мироненка, наші треки крутять на деяких інтернет-радіо.

Рок — це спосіб життя, я десять років йшов до мрії зібрати такий колектив. Мені подобається грати і співати, особливо, якщо людям це приємно слухати і вони знову приходять на наші концерти. А щодо поєднання музики з роботою, то поєднувати важко. Тим більше, у нас всі одружені, а Максим ще й має прекрасну донечку, тому робота важлива для кожного. Але ми не забуваємо про улюблену справу і знаходимо можливості.

Павло Вишняк, інженер:
— Музичної освіти в мене немає, у третьому класі музичної школи мене вигнали. Я перестав туди ходити, коли побачив, що мені там не хотіли давати «Металіку», Озі Осборна чи «Рамштайн». Ну, ви розумієте. Але бажання грати не зникло, тому ми з друзями у дворі зібрали першу команду, щось пробували, шукали. Коли Андрій запропонував приєднатися до нього, гріх було не погодитися.
«Колеса Ноги і Підкови»  задають ритм в Борисполі

Зараз я живу в Переяслав-Хмельницькому районі, раз чи два на тиждень приїжджаю електричкою на репетиції. Музика у житті не заважає. Музика — це і хобі, і для душі, і ще щось більше. Одним словом — те, що треба!


Анатолій Слободяник, інженер-енергетик:
— Зараз я займаюся в джазового викладача, тому що хочу грати краще. Якщо тут (йдеться про рок-музику — ред.) грається від душі, то там треба підключати мізки, як правильно який акорд взяти. А в рок-музиці головне — це навчитися плавати. Як навчився — йде легко, душа включається, голова вже участі не бере.
«Колеса Ноги і Підкови»  задають ритм в Борисполі

Часу нема взагалі. Адже є сім’я і відповідальність перед близькими людьми, а це таке ж важливе, як і музика. Намагаюся знайти хвилинку. Зараз такий період, що взагалі займаюся лише годину на день, на роботі — вдома часу немає. Хоча б годину пограти маю обов’язково. Якщо є вільний час, можна посидіти дві-чотири години. Це ж не навчання, це йде від душі. Ти щось відчуваєш і намагаєшся виразити це нотами, звуками. В джазі хочу навчитися грати з головою, вміти обіграти якийсь уривок правильно, створити кількома акордами особливу атмосферу, щось підкреслити двома-трьома нотами — як художник створює узор маленькими мазками.

Репетиції — найскладніший процес. Те, що приніс текст, треба знайти у музиці. Я шукаю це за трьома принципами — красивіше, складніше, цікавіше. Буває, кілька репетицій просидимо і нічого не знайдемо. В усіх наших текстах є сенс.


У твоїй музиці має бути душа. Якщо її немає, то навіщо взагалі грати?
Для кого ти граєш? Я граю для себе, мені це в кайф. Якщо хтось грає для грошей — ну добре, молодець. Гроші — це третє-п’яте. Слава Богу, ми всі ходимо на роботу і заробляємо. А музика навпаки — вимагає і грошей, і часу, і роботи, і душі. Але яке це задоволення!

«Колеса Ноги і Підкови»  задають ритм в Борисполі

Максим Волошин, четвертий учасник гурту

ДОВІДКА

Рік створення — 2014, Бориспіль

Записаний альбом — «Ох...і історії», 2016

Андрій Піць — гітара, вокал

Паша Вишняк — бас-гітара, другий вокал

Анатолій Слободяник — гітара

Максим Волошин — ударні

Максим Мироненко — менеджер

Почути і подивитися — ♠Колеса Ноги і Підкови♠

Сергій КРУЧИНІН, фото автора

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl + Enter

Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач. Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або зайти на сайт під своїм ім'ям.

коментарі

Ваше ім'я: *
Ваш e-mail: *
Питання: 156+2
Відповідь:
Код: оновити, якщо не видно коду
Введіть код: