Шляхом компостування опале листя можна дуже легко перетворити на цінне добриво. Однак людям простіше черкнути сірником (пізно увечері, аби ніхто не зрозумів, звідки туманом розлягається цей задушливий дим) і при цьому навіть не замислюватись, яку насправді шкоду здоров’ю це завдає.
У своєму селі 68-річний дід Дмитро вважається диваком. І, здається, причин так вважати у людей чимало. Але давайте з’ясуємо, може, все насправді не так, а люди просто не розуміють його і таких, як він, бо не доросли? Дідо, розказуючи про своє порання на обійсті, каже, що землю не орав трактором уже майже 20 років. Вичитав у книжці, що таке перекидання масивних скиб шкодить, адже руйнується усталена мікрофлора, а це посилює відмирання родючого шару, який знаходиться на поверхні. На закиди людей відмовчувався і, садячи городину у рихлу перемерзлу за зиму землю просто так, отримував в рази кращий врожай ніж ті, хто орав і щедро удобрював свій город (чи сад) чималим причепом гною, попередньо згорнувши і спаливши звідти все листя і суху траву.
— Люди думають, якщо не тримаю корів чи свиней, то нічим грунт на городі удобрювати. А в мене за ці всі роки він по родючості такий, як у лісі, бо я розкидаю по ньому листя і вже багато років готую компост, яким і підживлюю все навколо, — зауважує дідусь.
Пенсіонер розказав кореспонденту «Вістей» свій простий секрет отримання добрива з так званої підніжної проблеми — листя, при спалюванні якого утворюється дим.
— Компостну купу, а в мене вона розміром 1×1,5 метри, бажано оббити дошками, зробивши просвіти, аби воно там усе дихало. Цього року я склав такий собі ящик-обору просто з металевих билець старого ліжка, аби матеріал не трухлявів, бо вже важко мені з тим усім упоратись... У цій купі шари листя по 10-15 см пересипаю шаром грунту, дрібного гілля з саду. У процесі додаю туди залишки їжі. Це, наприклад, може бути шкаралупа від яєць, гнилі овочі та фрукти з погреба, чайна заварка, якої в мене виходить чимало, бо за день п’ю чай разів 8. Також підсипаю попіл, перемішуючи з курячим послідом (а можна розчиняти у воді і поливати вже розчином саму купу), адже в оборі півень і три курки ще бігають, то і вони сприяють у компостуванні, — сміється дід Дмитро.
Він розказує, якщо літо жарке, а місце під компостну купу помилково обрали не в затінку, то, аби майбутнє добриво не пересихало і дозрівало добре, купу треба трохи більше поливати і ворушити вміст, що забезпечує більший доступ повітря до тієї маси. Верх купи, аби пітримувати компостне тепло, варто прикрити плівкою чи шифериною. Узагалі, агрономи кажуть, повністю компост з листя визріває за 12, а то й 24 місяці, утім селянин зауважує, що ніколи так довго не вичікує.
— Я не бачу в тому ніякої проблеми, — каже він, — бо згорнене з місць листя, де воно непотрібне часто хіба з естетичних міркувань, часто висипаю просто на город чи під дерева в садку. До речі, у деяких місцях воно там так і залишається тонким шаром і влітку, причому земля у тих місцях, особливо у посушливі періоди, які траплялися в останні роки, не перегріватиметься, а черв’яки після дощу звідти і так все втягують у ґрунт.
Під час нашої розмови з’ясувалося, чув дідо і про натуральні препарати, що пришвидшують процес, і повністю дозрілий компост можна отримати менше, ніж за два-три місяці. Дід киває, визнаючи, що, якщо все так, то це справді гарна річ.
— Дуже турбує мене, що зараз мало де справді жива земля, адже черв’яків геть мало стало. Також мало справді чистої води, бо в ставках і річках (через потрапляння хімікатів з полів) не хочуть жити ні жаби, ні риба. Але наука, звичайно, не стоїть на місці. Років десять тому я почув, що в Каліфорнії іще у 1959-му році вивели такого черв’яка, який продукує готовий біогумус чи не за тиждень просто з соломи і всілякого більш об’ємного бадилля. А нещодавно такі з’явились і в нас. Для їхнього утримання бетонують ями, але насправді годяться і звичайні поліетиленові мішки, якщо їх продірявити для доступу повітря, також ці черви можуть жити і в звичайному фанерному чи пластмасовому ящику. Цих «робітників» треба щодня годувати, а на зиму відправляти туди, де тепло, наприклад, у сарай. Такий клопіт не для мене, але економічний зиск може бути реальним, бо непогані гроші можна отримувати як з продажу самого гумусу, так і з червів.
(Уточнення журналіста.Наприклад, на OLX за одну сім’ю каліфорнійських червів, куди входить 1000 особин, просять від 400-500 гривень. Такі хробаки живуть 16 років, при цьому потомство двох дорослих особин може сягати до 1,5 тисячі на рік. Статистично, кожні 40 днів популяція хробаків подвоюється.)
Валентина ОЛІЙНИК
коментарі