Про стереотипи будівельної професії «Вісті» дізнавалися у розмові з фахівцем «Агробудмеханізації».
Сучасні тенденції шокують людство навіть у царині вибору фаху. Мода на професії іноді дивує своєю екстравагантністю не менше, ніж новинки подіуму: в рейтингу найпопулярніших професій третього тисячоліття — менеджери з продажу, ІТ-фахівці, перекладачі й лінгвісти, а серед списку найдивніших можна натрапити на вакансії перевертача пінгвінів, підбирача м’ячів для гольфу, майстра педикюру для корів та навіть нюхача різних речей. Однак «золоті руки» в 21 столітті потрібні не лише для вирівнювання зморшок на подушках чи якісного мейкапу, без чого більшість із нас не можуть уявити жодного дня, а й для чогось більш глобального, без чого нам справді не жилося б по-справжньому. Ось, наприклад, без … стін.
Затишні офісні кімнати, школи, житлові будинки, музеї, лікарні — результат роботи будівельників. Шкода, що цю професію важко знайти у ТОП найсучасніших: лише уявіть, що без людей цього фаху не розвивалися б міста, не осучаснювалися б помешкання. Тож недарма кажуть, що професія будівельника — на всі часи. Не варто забувати, що люди цього роду занять — цікаві особистості. У цьому переконалася, розмовляючи із виконробом ПрАТ «Агробудмеханізація» Андрієм Доценком, «сімейним» зодчим, який продовжує справу свого батька. З перших хвилин зустрічі неважко помітити, що це людина, віддана своїй праці, залюблена в неї. Підтвердженням є те, що працює чоловік в «Агробудмеханізації» ще з 2002 року. У хорошому колективі про зміну місця працевлаштування не замислювався ніколи.
На запитання, чому обрав саме цей фах, пан Андрій відповів так: «Ще коли навчався, зрозумів, що це моє. Було цікаво вчитися. (Закінчив Київський національний університет будівництва і архітектури — прим. автора). Будуєш для людей, для історії. І завжди видно результат. Саме на нього й працюємо».
Андрій запевняє, що пунктуальність, відповідальність, передбачуваність — головні якості справжнього будівельника. У людини цієї професії має бути логічне мислення. Потрібно знати наперед дуже велику кількість нюансів: як правильно організувати, спланувати роботу, щоб був результат. А хороший будівничий, в першу чергу, хвилюється за свою працю, ось чому на таких людей часто поширюється закон «золото миємо, а самі виємо».
«Будівельники — ранні пташки. Починається робочий день о сьомій ранку з виробничих нарад, де вирішуються основні питання. Після цього за кожним із виконробів закріплюється певна дільниця. Планується більша частина роботи, звичайно, заздалегідь: навіть не звечора, а за тиждень чи хоча б за 2-3 дні. Я повинен знати наперед, що робитиму завтра. Основне в роботі — планування. Правильно спланував свій день, тиждень, місяць — буде гарний результат. І так з сьомої ранку до шостої-сьомої вечора, іноді — у дві зміни. Десь 12 годин я на роботі», — розповідає А. Доценко. Й додає, що стереотип про надскладність роботи будівничого — правда лише деякою мірою: «Якщо знаєш, що робиш, володієш певними навичками і не лінуєшся — все вийде чудово».
Можливо, завдяки таким життєвим формулам чоловікові критику доводиться чути рідко. Та ставиться до неї з розумінням: «Якщо критикують — є за що».
На прохання кореспондента, Андрій пригадує, що один з останніх «великих» об’єктів — торгівельний центр у Львові на 8 тисяч квадратних метрів (девіз «Агробудмеханізації» — ми будуємо по всій Україні — авт.), а об’єкт, яким може пишатися, знаходиться в Іванкові: «Це завод ДКС (діелектричні системи України). Будували 3 роки тому. Мені найбільше сподобалося, що це був нестандартний об’єкт, ще й промисловий. Не магазин, не склади, а об’єкт, що дав трудові місця і працює на економіку країни».
А у вільні хвилини не гріх і перепочити. Риболовля для Андрія — захоплення розкішне, на нього часу багато не тратиться. Повністю віддається родині: «Сім’я — основне, що в мене є. Вже 13 років одружений, маю трьох дітей: двох синів і донечку. Старший 12-річний син займається плаванням, вчить англійську. Любить складати щось із конструктора — у мене, мабуть, вдався...»
А ще Андрій розповів, що в жодному випадку не шкодує за минулим і вважає, що кожна людина — будівельник: «Знаю багато людей, які власними руками творять дива. Чогось надскладного в цій професії немає. Якщо дві руки — не ліві, голова думає і мислення логічне, то можна виховати будівельника з будь-якого чоловіка».
А й справді, ремонт у квартирі чи зведення власного помешкання — не бар’єр, після цього можна взятися за будівництво щастя або ж квітучого майбутнього і для себе, і для України.
Ольга КАЦАН
коментарі