Тато, не плач, не ридай наді мною,
Я не загинув, я в небо злетів,
Вийти живим з того клятого бою
Не пощастило, хоч я так хотів.
Як я хотів ще пройтися стежками,
Де народився, де вперше кохав,
Посмакувати борщу з пампушками,
Як я хотів цього, коли вмирав…
(Віолета Кравченко)
На колінах Бориспільська громада зустріла свого загиблого героя, 25-річного кулеметника Євгена Павлюка. Він народився і виріс у селі Глибоке. Разом із сестричкою рано залишилися без мами, але тато виховав своїх дітей гідними людьми та справжніми патріотами. Після закінчення глибоцької школи здобув технічну освіту, пройшов строкову військову службу. Працював у КП ВКГ «Бориспільводоканал», де користувався повагою у колег.
«Він прийшов до нас працювати відразу в аварійну бригаду. Це одна з найскладніших ділянок нашої повсякденної праці. Він пройшов усі напрямки нашої роботи, навіть завчився працювати з автоматикою, аби регулювати та ремонтувати наші бювети. З перших днів війни він відразу вступив до лав ЗСУ», — згадує директор КП «Бориспільводоканал» Олександр Гануш.
Євген з честю та гідністю виконував свій військовий обов’язок. Але підступна війна не дала йому повернутися до родини живим. Виконуючи бойове завдання у Запорізькій області, старший солдат Євген Павлюк разом з побратимами був важко поранений та госпіталізований до медичного закладу. Лікарі довго боролися за життя бійця, та 5 липня 2023 року його серце зупинилося.
Провести в останній шлях Євгена прийшло чимало людей — рідні, друзі, побратими, знайомі, колеги, та просто пересічні громадяни.
Поховали Євгена на кладовищі рідного села Глибоке. Чин похорону справили клірики Свято-Миколаївського храму.
коментарі