37 років минуло з моменту найбільшої катастрофи за всю історію ядерної енергетики. Щорічно 14 грудня, згідно з Указом Президента України, 17 років поспіль в Україні відзначається День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Для виконання робіт з усунення аварії та її наслідків було залучено понад 600 000 людей. На жаль, щороку чисельність ліквідаторів стає меншою. «Вісті» зустрілися з Олександром Короленком, головою Бориспільської міської громадської організації Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Союз Чорнобиль України».
Дозиметрист хімрозвідки
Мешканець Борисполя Олександр Короленко не на словах знає, що таке Чорнобильська трагедія, адже під час ліквідації наслідків аварії він був дозиметристом хімрозвідки.
Зараз Олександру Миколайовичу 62 роки. Свого часу він навчався в Бориспільській середній школі №6, потім закінчив ПТУ №3, де навчався на електромонтажника силових ліній. Далі була служба в армії в НДР, де чоловік отримав звання сержанта. Повернувшись до Борисполя, працював водієм, а потім слюсарем-налагоджувальником обладнання. Паралельно було навчання в університеті ім. Т.Г. Шевченка на інженера. У 1986 році, коли відбулася трагедія на Чорнобильській АЕС, Олександр був секретарем комсомольської організації. Влітку 1986-го із військкомату його разом із братом Сергієм було направлено на ліквідацію аварії.
Сержант Олександр Короленко в селі Оране був в інженерній частині. Його одразу після акліматизації направили дозиметристом хімрозвідки. На Чорнобильській станції Олександр робив заміри — визначав дозу опромінення солдатів. Захисту ніякого не було — працювали у військовій формі та в респіраторі.
«В зоні опромінення перебування людини повинно бути не більше 10-15 хвилин. В ті дні біля першого енергоблоку показувало 60-70 рентген. А при заміні фільтрів, наприклад, на четвертому енергоблоці, не можна було бути в зоні опромінення більше 7-8 секунд, мова навіть не йшла про хвилини, — пригадує Олександр Короленко. — Підвищена радіація відчувалася неймовірними головними болями. Якщо стоїш на станції на промисловому майданчику біля 1-го енергоблоку, де йде опромінення і ти потрапляєш під цей промінь, то головний біль, ніби вибух в мозку. Тільки відходиш в дещо безпечніше місце, приходить полегшення».
Через два тижні після перебування в зоні відчуження Олександр Короленко отримав звання старшого лейтенанта. На той момент він уже набрав дозу опромінення 20 рентген та 75 мілірентген.
«В цей час переді мною поставили задачі по керівництву командою військових, які займалися ремонтом техніки», — розповідає чоловік.
Через деякий час доза опромінення Олександра вже була 25 рентген — з такими показами демобілізували із Чорнобильської зони. Загалом Олександр ліквідатором прослужив 80 днів. Всі інші повинні були служити півроку.
Велике опромінення далося взнаки
Опромінення Олександр не боявся, оскільки розумів, куди їде. Адже до цього служив в армії у ракетних військах.
«Не обійшлося і без авантюризму. Я самовільно із сержантом їздив до четвертого енергоблоку, було цікаво поглянути на нього. Результат — збільшена доза опромінення до 30 рентген», — розповідає Олександр Короленко.
10 жовтня ліквідатор написав рапорт на звільнення у зв’язку з опроміненням вище норми. Після повернення в Бориспіль працював інженером-налагоджувальником обладнання.
Через п’ять років після трагедії на Чорнобильській станції Олександр захворів арахноенцефалітом. Захворювання важке. Довго не могли поставити діагноз. Після визнали 2 групу інвалідності. Хвороба невиліковна, тепер постійно потрібно підтримувати організм.
«Друзі-чорнобильці вже відійшли у вічність. Лише брат Сергій, який служив разом, залишився ще живим», — розповідає Олександр Короленко.
Союз Чорнобиль України
В Бориспільську міську громадську організацію Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Союз Чорнобиль України» Олександр вступив в 1989 році. Через деякий час його обрали заступником голови організації. На сьогодні він є головою. «Наша організація налічує майже 100 осіб. Ми намагаємося допомагати членам організації чим можемо, залучаємо меценатів, благодійників. На жаль, на мою думку, влада майже забула про чорнобильців, вважаючи, що їм варто розраховувати лише на себе, — розповідає Олександр Короленко. — Проте наша громадська організація думає не лише про своїх підопічних. Так, з початку війни ми з чорнобильцями для ЗСУ зібрали 24 тис. грн. Вважаємо своїм обов’язком таким чином проявити хоч краплину подяки нашим військовим».
Олександр Короленко в 2022 році також приймав участь у теробороні Борисполя, коли була в цьому потреба. А ще з іншими знайомими займалися заготівлею лісу для бліндажів. Наразі чоловік не на словах знає, що таке наслідки війни, адже має сина, який захищає Україну в лавах ЗСУ та отримав поранення, проте не комісувався, а вирішив служити до перемоги.
Олександр Короленко мріє про те, щоб син повернувся живим з війни з перемогою, мріє про мир в країні. Ну і, звісно, як і всі останні роки, опікується чорнобильцями.
Довідково: За даними Міністерства соціальної політики, станом на квітень 2023 року кількість постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи складає 1,6 мільйонів українців, з них понад 99,2 тисяч осіб мають інвалідність, більше ніж 297 тисяч — потерпілі діти. Станом на початок 2023 року в органах соціального захисту населення перебуває понад 162 тисячі учасників ліквідації аварії на ЧАЕС.
Кількість громадян, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, за останні роки стрімко зменшилася. Наприклад, кількість постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС з 2008 року по 2023 рік зменшилася на 24%, а кількість учасників ліквідації наслідків аварії, які мають найбільші дози опромінення, зменшилася на 44%.
коментарі