У Борисполі близько 400 вулиць. У пам'яті бориспільців збереглося близько 50 «предковічних назв» вулиць. Пропонуємо огляд деяких історичних назв вулиць та їх тлумачення, якими поділилася Тетяна Гойда, краєзнавець, старший науковий працівник Бориспільського державного історичного музею.
За словами Тетяни Гойди, у її дослідженні використано спогади старожилів міста, зокрема, А.С. Шульги та І.С.Логвина.
Бежівка (за місцевою вимовою Беживка), колишня назва Дзержинського, сполучає вулицю Київський Шлях зі східною околицею міста. Це одна з найдавніших вулиць у місті. Назву місцевий переказ пояснює так. Першими поселенцями тут були вихідці з Бежова, населеного пункту у житомирському повіті. Історичні документи засвідчують, що на початку XVII століття до Борисполя переселилися вихідці з цього населеного пункту, які втекли від утисків польської шляхти. Хоча ніхто вже не скаже, чи назвали вулицю так, як себе називали переселенці. Можна також припустити походження назви від прізвища або прізвиська першопоселенця Беж(а): відповідно хутір був Бежів. А.С.Шульга подає її опис у ХХ ст.: «Тільки вона одна у Борисполі була викладена каменем».
Бондарівка (колишня Челюскінців). Судячи з назви, тут могла бути чиясь земля, був хтось, що осів тут першим і кого звали Бондар (можливо, й за родом занять). Він побудував хутір — Бондарів. На Бондарівці зливалися води Альти й Олесниці.
Білодідовка (колишня Робітнича). Місцевий переказ виводить назву «Білодідовка» від словосполучення «Білий дід». Можна припустити, що її утворено від прізвища (прізвиська) Білодід.
Бахматівка (колишня Некрасова). Пояснити назву може той факт, що існувала традиція називання місцевостей за прізвищами (прізвиськами) тих, хто першим оселився на них. Тому переконливою може бути думка про утворення назви від прізвища Бахмат.
Верхній Вал. Цю історичну назву вулиці повернуто вже у роки незалежності. З історичних документів відомо, що Бориспіль був укріпленим городищем, обнесеним валами (XI-XII ст.). Назву вулиці пов'язано саме з цими спорудами. Слово «вал» означає «насип», «оборонне земляне укріплення». Вулиця окреслює розташування цих споруд з південно-західного боку, а слово верхній позначає верхню частину насипного підвищення. Отже, в назві відбилися особливості місцевості. За словами Тетяни Гойди, наявність значних підвищень у центрі міста ще й на початку ХХ ст. засвідчили бориспільці Віра Савеліївна Бабишкіна, 1915 р.н., та Іван Семенович Логвин, 1891 р.н. про ці горби згадує і Яків Рубін у книзі «Живу, щоби свідчити»: «... на протилежній стороні вулиці, перед церквою, дюжина дітей з'їжджала з тої самої гірки, з якої з'їжджав і я хлопчиною...».
Гульківка, сучасна назва Польова. «Судячи з форми назви, її могло бути утворено від особового імені Гуль, Гулько. Це засвідчують і старожили міста. А.С.Шульга у листі від 11.02.2007 р. пише: «На Гульківці ніхто не гуляв. Ця назва пішла, більш усього, від першого поселенця на прізвище Гулько, як і багато інших вулиць у Борисполі». Хоча саме прізвище (чи прізвисько) могло бути пов'язане з характером місцевості: гул(ь), гуляй в значенні «гуляще, не зайняте ніким місце», «роздолля», «вільне місце». А Іван Семенович Логвин додає: «Дід і прадід... купили Гульківку, голе озерце, де нічого не було. Гульківкою вона звалась тому, що було голе озерце, ніщо там не росло, користі не приносило і воно гуляло, напували скот, прали і все...». I всі, хто осів на цьому місці, почали зватися Гул(ями), Гуль(ками), Гул(ляями)», — розповідає Тетяна Гойда. — Назва хутора (чий хутір? Гульк-ів) поступово поширилася й на місцевість. Є спогади, що саме на Гульківку ходили гуляти «понеділкові жінки».
Вулиця Шевченка має історичну назву Груздівка. В Акті ж від 19 лютого 1687 року засвідчено наявність вулиці Груздовки неподалік від Київської брами. У ньому йдеться про те, що священик Іван продав власний будинок на передмісті, за Київською брамою, поблизу стежки, що вела на Груздовку.
У Акті від 6 листопада 1673 року йдеться про те, що при розділі майна одному з братів Бурлаченків було виділено ниву жита «на Голубенченковой ниве...», «половину нивы за Груздовкою, на Салковской дороге…, на Княгинине уся нива».
Глибоцька — це одна з найдавніших вулиць у Борисполі, що сполучає вул. Київський Шлях з західною околицею міста. Згадується у документах XVIII ст. «Назва прозора і не викликає плутанини: її могли дати від назви села Глибокого, в напрямку якого простягається вулиця», — розповідає Тетяна Гойда.
Голубівка. На перший погляд, назву вулиці можна було б пов'язувати з птахами: можливо, тут було багато голубів. Однак, мабуть, ближчою до істини може бути думка про те, що назва утворилася від прізвища чи прізвиська першопоселенця, якого звали Голуб і який мав тут свій двір та орні поля. Місцеві жителі дотримуються такої ж думки. Спочатку, наприклад, казали: «Чий хутір?» «Голубів», пізніше просто «Голубів». А за вулицею вже закріпилася назва «Голубівка». Акт від 6 листопада 1673 року дає нам таку інформацію: при розділі майна одному з братів Бурлаченків було виділено ниву жита «на Голубенченковой ниве»…
Йовівка. Документальних даних про походження назви немає, проте місцеві люди притримуються думки, що вона йде від перших поселенців, у яких прізвище чи ім'я було Йов.
Коломичівка, сучасна назва Івана Франка, перейменована 1953 року на честь видатного українського поета, письменника, публіциста, науковця, громадського діяча. Одна з найдавніших вулиць у місті. Простягається від вулиці Нижній Вал до східної околиці міста.
«Збережена в пам'яті історична назва привертає увагу до глибинних витоків зростання нашого міста. Чому саме така назва, встановити точно неможливо. Є кілька припущень. Народний переказ виводить її від прізвища першопоселенця. Виходить, був якийсь Коломич або Коломик. Та поки що не вдалося знайти ім'я Коломич у документах. Збіг у звучанні з назвою Кальних дає підстави говорити про давність імені, від якого утворилась і припустити ймовірність зв'язку з назвою давнього племені. Якщо такий зв'язок був, то слово зазнало значних змін у чужомовному середовищі, а це може свідчити про поодинокий якийсь випадок переселення. Незручне для вимови слово, ймовірно, поступово переінакшили на Коломик, а згодом — Коломич. Проте найімовірніший зв'язок з прізвищем Коломієць, яке згадується у документах XVII ст.», — розповідає Тетяна Гойда.
Київський Шлях — головна вулиця Борисполя, що розділяє місто навпіл, простягаючись з південного сходу на північний захід у напрямку Києва. Збережена історична назва свідчить сама за себе. Історія місцевості, де прокладено трасу цієї вулиці, бере початок ще у XII столітті і пов'язана з подіями, що сталися за часів Володимира Мономаха.
Київський Шлях може бути зразком вулиці, яка неодноразово перейменовувалася, змінивши за час свого існування кілька назв. Первісна назва — Київська дорога, засвідчена документами ХVІІ-ХІХ ст.
«Це була трактова дорога із Києва на Полтаву і навпаки, — засвідчує А. С. Шульга. — Моя мама розповідала, що цей шлях ніколи не спав. По ньому цілодобово йшли і їхали люди. У різних справах їхало начальство, дзвоном колокольчиків давала про себе знати пошта, фури з продовольчими товарами їхали на київські базари, ярмарки. Біля дідового двору (нині прохідна у військовому містечку) була криниця, де подорожні напували своїх коней, волів. А ще по цій дорозі ішли на прощу до Київської лаври богомольці. Втомлені, знесилені, вони просилися до діда на нічліг. Для таких людей у нього було відведено дві кімнати, де вони могли обсушитися, обігрітися, переночувати, щоб наступного дня дістатися святого місця. Один такий чоловік, спокутуючи якийсь великий свій гріх, ішов на прощу до Лаври на колінах. Отаке було... До революції дороги мимо маєтку Трепова не було… У 20-х роках вулиця Київський Шлях була вимощена у центрі булижником, як і вся дорога до Києва...» (з листа від 14.10.2008 р.).
Лисичівка, колишня назва Маяковського. Сполучає вулиці Головатого, Шевченка, при виході на яку зливається з вул. Гудзя. Назву Лисичівка місцевий переказ пояснює просто: утворена за прізвищем першопоселенців Лисів. Часто саме такі дохристиянські імена ставали прізвиськами роду, пізніше прізвищами окремих людей, а від них і назвами місцевостей, зокрема, й вулиць, бо вздовж них починали селитися люди, які й давали їм назви. У назві Лисичівка відбилася цікава мовна особливість: йдеться вже про нащадків «першопрохідців» Лисів, про Лисичів, Лисиць. В історичних документах згадується прізвище Лисиця, яке у Борисполі поширене й нині.
Старокиївська — одна з найстаріших вулиць у Борисполі. Етимологія назви досить прозора. Вулиця дістала її за своєю найголовнішою ознакою (призначенням) — сполучала Бориспіль з м. Києвом. У документах XVIII ст. згадується вулиця Київська за Київською брамою, ймовірно, йдеться саме про вулицю Старокиївську.
А. С. Шульга засвідчує: «Чи відомо вам, чого носила назву Старокиївська? До революції мимо маєтку Трепова ніхто не мав права ні проїхати, ні пройти. Тож і дороги тут (в сучасному розумінні) не було. Доїхавши до початку парку, візники повертали наліво і об'їздили маєток, долаючи чимале коло. Вже після революції була зроблена пряма шосейна дорога Київський Шлях, а та об'їзна вулиця стала називатися Старокиївською».
«Пригадую деякі історії з перейменування вулиць, не пов’язані з історичним контекстом. Комісія працювала, приходили люди. Й одного разу звернулась голова вуличного комітету однієї з вулиць з проханням перейменувати вулицю і назвати її Черешнева. Обґрунтували назву, наразі маємо вулицю Черешнева. Але є й смішні звернення з перейменуванням. Коли перейменовували вулицю Зої Космодем’янської, деякі її мешканці надіслали листа, щоб її назвали П’яничкою, тому що там багато хто займається самогоноварінням. Це був такий собі знак протесту проти протиправних дій сусідів і ніхто так вулицю називати не збирався. З вулицями пов’язані різні історії. Проте у перейменуванні вулиць ми намагаємося зберегти історичний контекст», — резюмувала Тетяна Гойда.
коментарі