Бориспiль
C

Головні новини

Юлія Кияшко: «Українські воїни і сьогодні потребують підтримки»


Юлія Кияшко: «Українські воїни і сьогодні потребують підтримки»

Ще з перших днів війни на Донбасі Юлія Кияшко, мешканка села Проців, депутат Бориспільської районної ради займається волонтерською діяльністю. Близько сотні поїздок фронтовими дорогами, а це — радість зустрічей і сльози від невтішних новин.

«Я інакше не можу!» — говорить сама волонтер Юлія і продовжує свою благородну справу. Спочатку вона разом із своїм чоловіком та однодумцями забезпечували українських воїнів продовольством і засобами захисту (бронежилетами, касками, пристроями нічного бачення тощо). Їм назустріч ішли мешканці інших сіл Бориспільщини, збирали потрібні речі, передавали гостинці своїм землякам і тим, хто потребував нагальної допомоги. Та нині Українська армія, кажуть, добре забезпечена усім необхідним. Чому ж продовжують безстрашні волонтери свої мандри туди, де неподалік точаться бої? Про це та інше ми запитали у самої Юлії Кияшко.

— Так, форма, продукти, все необхідне вже є. Останній раз ми їздили до чоловікового однокласника, який у військовій частині поблизу Авдіївки. Єдине, що вони нас просили, привезти плівку накривати бліндажі, цвяхи, сокири і лопати.

На блокпостах, які зовсім близько до ворога, було справді дуже страшно. По дорозі зустрічали свіжі вирви від вибухів снарядів, а дерева стоять ніби скошені. Долинають звуки бою. Бувала поблизу лінії фронту багато разів, але все одно складно перебороти внутрішній страх.

— То чому ж волонтери продовжують їздити туди, де ідуть бої?
— Ми тепер їдемо не так часто, як раніше. Минулого разу, наприклад, хлопці попросили привезти вищезгадане. А місяць тому я передавала посилку від головного лікаря Бориспільської ЦРЛ Олександра Щура медичному працівнику з Любарець В’ячеславу Євтушенку. Він був щиро радий отримати звістку з Бориспільщини. Говорив, що до нього вперше приїхали земляки. Сьогодні важлива моральна підтримка, звичайна подяка і просто гостинець від рідних чи друзів. Українські воїни потребують нашої підтримки. Нам не віриться, що вже четвертий рік у нас війна. А багато хто з військових давно не бачив рідних, не смакував домашніми пиріжками… Тому й щиро радіють кожному приїзду волонтерів.

— Чи справді люди Авдіївки так потребували допомоги? Адже журналіст Андрій Цаплієнко навіть сюжет зробив про зрадників з того міста.
— Коли наша влада оголосила про допомогу мешканцям Авдіївки (а не воїнам!), ми були дуже здивовані. Тоді вантажили цілі обози і організовано везли туди. А ЗМІ писали, що там люди бідні, зморені голодом і чекають на допомогу. Тож ми вирішили на власні очі побачити, як же живеться мешканцям міста, де поряд точаться запеклі бої? Були ми там у червні і в липні. І що ми побачили! Все працює: банки, магазини. Мало того, усі їздять на крутих авто. І голодних людей я там не побачила. Звичайно, є зруйновані і зачинені будинки. Але все працює у звичному режимі. І той же коксохімічний завод. І тоді коли вся Україна їм везла допомогу, мешканці мали можливість виїхати хоча б за 10 кілометрів, де абсолютно тихо і спокійно, де також усе можна купити. Але питання в іншому: для чого купувати, якщо можуть привезти задарма? І не просто волонтери, а вся держава допомагала. Та, попри все, багато хто з них зраджують Україну, дають прямі наводки для сепаратистів. Це всі бачили по телебаченню. Люди там і зараз говорять, що якби української армії там не було, то їх би не обстрілювали.

— Чи доводилося Вам зустрічати серед місцевих мешканців Донбасу патріотів України?
— Звичайно, на Донбасі залишилося багато людей, які вірять у єдину Україну, є справжніми патріотами. З різних причин вони не залишили свою батьківщину. Вони не можуть вільно говорити про свою життєву позицію. Є люди, які за період війни змінили свою думку, почали підтримувати українських воїнів. Та є такі, хто відверто не приховує своєї ненависті до всього українського.

За останні декілька місяців ми побували на Світлодарській Дузі, в Авдіївці, у населених пунктах Дебальцевського напрямку. Минуло вже більше трьох років, коли ми вперше поїхали на Схід, аби підтримати наших воїнів. Але, знаєте, це наче було вчора. Аж не віриться! Страшно подумати, що українці звикають до війни…


Лариса ГРОМАДСЬКА

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl + Enter

Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач. Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або зайти на сайт під своїм ім'ям.

коментарі

Ваше ім'я: *
Ваш e-mail: *
Питання: 156+2
Відповідь:
Код: оновити, якщо не видно коду
Введіть код: