Із Тетяною Бровко, бориспількою з одеською душею, я познайомилася випадково, в міському автобусі. Не стрималася і сама підсіла до незнайомої симпатичної брюнетки з нестандартною зачіскою, щоб поставити нескромне запитання: «Вибачте, це ваша власна коса чи штучна?». Така безтактність не здивувала її, вона спокійно відповіла: «Своя» і зазначила, що до людської цікавості звикла. Каже, особливо дивуються такій довжині волосся іноземці, мовляв, яка то українська жінка!
Т етяна Вікторівна люб’язно погодилася розповісти «Вістям» про особисті секрети відрощування і догляду за довгим волоссям, як зважилася зруйнувати стереотипи щодо жіночих зачісок – носити косу нижче пояса у віці 60+ (хоча виглядає жінка значно молодшою) і як таке рішення впливає на її життя. Героїня виявилася щирою, а її життєва історія здатна додати правдивої людяності в перенасичені політикою і політиками сторінки нашого видання.
ЕКСПЕРИМЕНТИ З ЗАЧІСКАМИ
Язик не повертається назвати Тетяну пенсіонеркою. Вона – моложава пані з яскравим манікюром, сучасним макіяжем, одягнена зі смаком, легка у спілкуванні, а головне – із завидною, як у диснеївської Рапунцель, косою довжиною у 1 м 17 см. У косу заплетена частина волосся, а решта підстрижена «під каскад», щоб, каже Тетяна, коса була легшою. Згадує: «Волосся було густим змалечку, що завдавало клопоту. У дитинстві мама мене малу садовила на стіл, щоб зручно було розчісувати коси, змащувала гребінець олією і довго вичісувала. Товстелезна коса була настільки важкою, що боліла голова, тому доводилося підстригати. У молодості я вже експериментувала з зачісками: були і короткі стрижки «під хлопчика», і каре, й каскад. У віці майже 40 років знову почала відрощувати косу і не шкодую. Із цього приводу в мене немає комплексів. Коса – моя унікальність, мені з нею зручно». Волосся жінка досі не фарбує, бо сивина його не торкнулася, а волосини міцні, як нитки, сміється, хоч колготки штопай.
Через надмірну увагу людей до її унікальної коси та їхні захоплені «ахи-охи», Тетяна пов’язала на зап’ясті червону нитку, – від пристріту.
КОСА ІЗ 40 РОКІВ
«Що змусило відростити косу?», – запитую. «Я вдруге завагітніла пізно – в 39 років. Хвилювалася, щоб вагітність пройшла легко, тому дотримувалася не лише медичних застережень, а й народних – не стригтися. Коли народила доньку, то зручно було збирати подовжене волосся у пучок, так незчулася, як відросла коса, яка росте й досі, я постійно рівняю кінчики, а то б уже до п’ят діставала», – хвалиться співрозмовниця. Нарікає, що її густе волосся не успадкувала донька, яка по-доброму заздрить довгокосій мамі.
Подружки ж радять Тетяні нарешті позбутися своєї коси, кажуть: «Та відріж ти її, не ганьбися, це кошмар якийсь – теліпається довжелезна! Ми тобі стрижку влаштуємо!»; але чоловік забороняє коханій стригтися, любить, коли розпускає дружина хвилясті пасма. Пишається оригінальною бабусею і доросла онучка. «Онука жартує, що такої красивої бабусі немає ні в кого», – сміється Тетяна Вікторівна.
Ділиться, що доглядати за косою легко – є безліч косметичних засобів. Із своїх секретів розкішного вигляду жіночого волосся виділяє вміння радіти життю, відчувати любов з боку чоловіка, дітей і онуків. «Якщо у сім’ї у жінки все добре, то вона виглядатиме на усі 100%», – переконана Тетяна.
БОРИСПІЛЬ – ТО ЖИТТЯ, ОДЕСА – ДЛЯ ДУШІ
Жінка розповідає, що у Борисполі знайшла свою долю – другого свого чоловіка Василя. Обоє приїжджі, з родин військових, їхніх батьків перевели на службу в Бориспіль, її тато був льотчиком-випробувачем. Тут одружилися з великої любові, коли синові Теняни від першого шлюбу Максиму було 15 років. У злагоді подружжя живе разом уже майже 29 років, виховали двох дітей – синові нині 42 роки, а спільній доньці Ксенії – 23, радіють двом онучкам – 16-ти і трьох років. «Люблю Бориспіль, це місто подарувало мені жіноче і родинне щастя», – говорить Тетяна.
Бармен-офіціант за професією, вона тривалий час працювала в кафе аеропорту «Бориспіль», потім у міському ресторані «Альта», кафе «Козачок» і «Славутич». Каже, зі своїми дівчатами з колективу вони дружать дотепер, усі збираються на свята, підтримують одна одну, але у питанні Тетяниної коси – її ексколеги проти.
У дитинстві сім’я Тетяни мешкала в Одесі, відтоді портове місто для неї стало віддушиною. «Хоча б раз у рік я маю відвідати Одесу, побродити її вуличками, пройтися набережною, відчути атмосферу. Це дає такий позитивний заряд! Звідти повертаюся в Бориспіль одухотвореною, бо тут мій дім, моє життя», – підсумовує, усміхаючись, героїня.
коментарі