До якого лише антикризового бізнесу не вдається селянин сьогодні, намагаючись вижити. Наприклад, вирощування звичайнісінького часнику на власній присадибній ділянці може стати хорошою фінансовою підмогою для людей у сільській місцевості, які сьогодні тотально страждають від нестачі грошей і роботи
в цілому.
Попри те, що часник для України є традиційною культурою, його виробництво ледь сягає 10% від реальної потреби (7% домогосподарства, 3% виробники). Водночас ціна цього імпортованого продукту надто кусюча, зважаючи на негусті статки українців. І це саме вона стала найбільшим стимулом для вирощування культури в господарствах, в тому числі і для продажу, бо у роздрібній торгівлі вартість часнику значно переважала, а, отже, зиск мав бути значущим.
— У магазині часник завжди дорогий, наприклад, ярий зараз коштує від 60 гривень за кілограм, — розказує пенсіонерка Галина Михайлівна, яка базарює на ринку у центрі вже 10 років. — Днями бачила, що вже завезли молодий. Він з довгим дебелим стеблом, але імпортний. Здається, по 90 гривень за кілограм. Люди його не беруть, хочуть вітчизняний, тому ідуть на ринок, до нас. А в нас є різний: і на їжу, і на посадку. Сьогодні я не взяла, а взагалі, маю і москалик — це такий часник, коли самі лише круглі зубці з добру пучку, — показує жінка зашкарублі від постійної важкої роботи руки, випростуючи для демонстрації великий і вказівний палець. — Запитують-беруть різний. Узагалі, у мене на городі часнику достатньо: є зимовий, і ярий вже протикається. Може, весняний іще досаджу, як не спродаюсь, — показує на свій нехитрий крам, серед якого в тому числі і весняний часник, розкладений на купках по три головки, що тягне на 7-10 гривень, залежно від покупця. — Про свої заробітки жінка розповідає охоче, проте фотографуватися відмовляється. Ідіть, каже, шукайте молодших, я в газету не хочу, бо давно не дівка.
Колєжанки, як вона їх називає, вдавано не звертають на нас уваги, продовжуючи закликати перехожих купити їхній товар. А серед нього зелена цибуля, молода редиска, картопля, буряк і морква, насіння гладіолусів, квасоля, якась консервація, коріння петрушки разом із зеленню тощо. Тим часом бабця продовжує свою розповідь. Зокрема, ця старша жінка розказує, що як тільки пішла мода на часник, то вона посадила його багато, рядків двадцять, щоб, можна було непогано заробити.
— Мої донька з зятем, побачивши дуже позитивний результат, а я продавала свій часник на ринку кілька місяців, теж підключились, — розказує вона. — Пригадую, аби засадити свої 15 соток на полі, вони зібрали весь наш і ще й скупили часник у всіх сусідів, з якого потім виростили трохи більше 500 кілограмів цього овоча. Щось лишили на насіння, а інший, такий він, знаєте, здоровий вродив, як кулаки, відразу продали гуртом. Минулого року, наприклад, по 35 гривень за кілограм було. В цілому, окрім фінансових витрат на підживку, оргдобриво і насіння, прибутку мали більше 10 тисяч. Узагалі, знаю людей, які за кілька років на часнику вже заробили на б/в машину, а куди здавали, не знаю, може, на консервний завод, бо мали багато, а може, на м'ясокомбінат, хоча, кажуть, там свіжий часник не купують, бо їм треба так звану часникову сіль, тобто вже висушений і перетертий.
Випадки, коли люди часником засаджують цілі городи, сьогодні не рідкість. Зі зміною клімату, як коментують аграрні аналітики, він може рости практично на всій території України.
— Як тільки я вибрала свій часник, — підключається до розмови весела жіночка, яка назвалася Оленою Гажівською, — відразу везу його на Троєщину і спродую навіть по 80 до 100 гривень за кілограм (це у піковий період цін, саме перед посадкою на зиму): хтось візьме всього три головки (сьогодні це — 15 гривень), хтось півкілограма, а хтось і цілих два, бо ж треба на консервацію і зиму. Узагалі, зимовий беруть охочіше, бо він великий і не треба гратися, коли чистити. Але у весняного свої переваги, наприклад, він може лежати навіть два роки, а от зимовий після нового року вже пропадає.
Жінки з ринку кажуть, що, зазвичай, з оптовиками селяни рідко мають справу, бо хочуть, поки мають здоров'я, самі стояти на ринку, а не давати наживатися комусь. Проте зізналися, номери телефонів оптовиків зберігають, але це, швидше, для підстраховки...
Тим часом, попри очевидний зиск, місцеві фермери кажуть, що для промислового вирощування ця культура їм не підходить. Пояснюють, що промислове виробництво передбачає спеціальне механізоване збирання та післязбиральну доробку, транспортування та зберігання.
— Усе це під силу хіба великим господарствам та їх об'єднанням, — розповідає Володимир Червоняк, фермер із Дударкова. — Звичайно можна наймати людей, аби вони обробляли вручну, але це теж потребує неабияких додаткових фінансових затрат. Саме тому я і не займаюся цією культурою, а також не знаю жодного іншого фермера в нашій місцевості, якому б часник був цікавим у бізнесовому плані.
Швидше за все, 99,9% площ часнику в Україні і далі зосереджуватимуться у дрібних господарствах населення. І, зважаючи на все, це позитивна новина для селян. При цьому посередником між ними і кінцевим споживачем, як і в радянські часи, все одно буде заготівельник, який, скупивши урожай у сільських людей, виконає необхідну обробку та калібрування, сформує великі партії і доправить до точки внутрішнього споживання чи, як пощастить, експорту.
Економіст інвестиційного центру FAO Андрій Ярмак розказує, що донині гостру конкуренцію вітчизняному часнику складав імпортований товар з Польщі, Ірану чи Китаю, але останнім часом до смакових якостей та хімічного складу цього овоча (тамтешні аграрії при вирощуванні культури використовують чимало хімічних препаратів) на нашому ринку чимало претензій. Зважаючи на це, а також на те, що і в рестораціях все більше цікавляться саме нашим часником, перспективи для українських селян дуже оптимістичні. Також не можна нехтувати тим фактом, що ціни на часник в Україні тримаються на досить високих показниках чи не впродовж року, а сам процес вирощування має чимало переваг: часник не дуже вибагливий до ґрунту, досить швидко дозріває, може вирощуватися без поливу, не має циклічності прибирання, є відмінним попередником для інших культур (оскільки є чудовим антисептиком), має високу лежкість тощо.
Слово експерта
— Особливим питанням сьогодні є яровий часник, — зауважує Віталій Лихацький, заслужений професор Уманського державного аграрного університету садівництва. — І хоча він менш урожайний, але дуже добре зберігається, має кращі, ніж озимий, смакові властивості та користується більшим споживацьким попитом упродовж року. Останнім часом сільгоспвиробники та фермери дуже цікавляться саме таким посівним матеріалом.
Практичні поради
Найкраще часник садити на тій ділянці, де росли бобові, гарбузові чи капуста.
Приблизно за добу до посадки грунт потрібно обробити (перекопати, вирівняти, розпушити).
Часник перебирають, відокремлюючи для посадки лише великі зубці (з серединки нічого путнього не буде).
Перед посадкою зубчики замочують у воді, аби часник швидше зійшов. Особливо запопадливі городники радять ще й обробити розчином солі або марганцю, тобто продезінфікувати.
Між зубчиками у рядку має бути 7-10 сантиметрів, а між рядками вдвічі більше. Садити зубчики занадто глибоко не варто — оптимально, як і у цибулі, 4 сантиметри.
Коли з’являються перші зелені пагони, десь через два тижні, можна розпочинати перше підживлення. Наприклад, порозсипати в міжряддях трохи перегною.
Якщо спекотна погода, то перші 4 тижні часник варто поливати, аби добре пішов у хід. Краще це робити вечорами. При цьому норма витрати при поливі з лійки повинна бути приблизно відро на квадратний метр. На наступний після поливу день поверхню ґрунту бажано акуратно розпушити, це не допустить утворення кірки.
Подальший догляд такий же: поливи, розпушування, видалення бур’янів. Коли почнуть формуватися зубки, рослини можна вдруге підгодувати. Тільки вже комплексними добривами. Дозування звичайне, наприклад, фосфору і калію потрібно не більше столової ложки на відро води, ну а подвійного суперфосфату можна вдвічі більше. Залежно від типу вашого ґрунту слід проводити й додаткові підгодівлі. На бідних грунтах можна повторювати хоч щотижня, ну а на чорноземі вистачить одного разу на 15 днів. Норма витрати розчину, як правило, 3-4 літри на квадратний метр ґрунту.
Збирання часнику розпочинають, як тільки пожовтіють і почнуть вилягати листочки. Як правило, це відбуваєтсья у середині вересня. Утім, якщо сухо і безморозно, то можна потягнути, це позитивно позначиться і на врожайності, і на лежкості часнику, та й сам овоч буде трохи гострішим за звичайний, а значить кориснішим.
Кажуть, часник краще зібрати на п’ять днів раніше, ніж на день пізніше. Тоді поживні речовини з листя перейдуть у часничину й вона збільшиться. Коли ж спізнимося, то покривні листочки на часнику почнуть лопатися, а зубчики стануть крихкими, а отже, втратять свою товарну
привабливість.
Також, вже збираючи врожай, не варто часник висмикувати, а краще акуратно підкопувати, обтрушуючи земляні грудки руками. Так ви уникнете пошкоджень, і часник буде добре зберігатися.
Перш ніж нести часник у прохолодне сухе місце на зберігання, городину варто просушити загалом 8-12 год. Вже через 2-3 доби, коли часник дійде, обрізають стебла, лишаючи біля часничини хвостики 1,5-2 сантиметри.
Часник можна зберігати прямо у вінках або в ящиках, мішках з тканини на горищі, в сухих хлівах тощо.
Валентина ОЛІЙНИК
коментарі