Бориспiль
C

Головні новини

Микола Хіценко: пошуки себе – це шлях до перемоги


Микола Хіценко: пошуки себе – це шлях до перемоги

Микола Хіценко — відомий у Борисполі спортсмен та тренер. 15-разовий призер чемпіонатів Європи, тричі чемпіон Європи, чемпіон світу з армреслінгу. Займався різними видами спорту. Яким був його шлях, дізнавалися «Вісті».

61-річний спортсмен працює в Бориспільському центрі спорту та ФЗН, а також є тренером з армреслінгу у ДЮСШ. Це улюблений вид спорту Миколи Хіценка. Хоча їх було багато за життя. З підліткового віку він шукав себе у спорті.

Метод проб та помилок

Дуже давно, а саме у 14 років, товариш запросив Миколу на секцію класичної боротьби. «Деякий час я займався, але відчував, що це, мабуть, не моє. Лише півмісяця ходив на заняття. Не сподобалося зовсім, хоча пізніше, коли став студентом університету, повернувся і до занять боротьбою. А в 14 років займався пошуками. Подумав, що варто піти на бокс, але бажання займатися цим спортом зникло вже на першому тренуванні. Хоча у юності також був і боксером, — розповідає Микола Хіценко. — Моє бажання знайти себе у спорті привело мене у важку атлетику. Через півроку занять я вже виграв свої перші змагання з важкої атлетики. Займався цим видом спорту аж до армії. Потім було навчання в Одесі в Політехнічному інституті на теплоенергетичному факультеті. Дуже швидко зрозумів, що це не моє, тому поїхав з Одеси вступати в Київ до університету ім. Т.Шевченка на економічний факультет.
Мені завжди щастило з друзями по спорту та тренерами. В університеті Шевченка я штангу підіймав та дзюдо одночасно займався. І знову пошуки себе у спорті паралельно з навчанням привели мене у гирьовий спорт».

Микола Хіценко: пошуки себе – це шлях до перемоги

Щаслива родина

Навчаючись в університеті, молодий чоловік вже мав сім’ю та став батьком. Дружина Лариса була родом з Борисполя. Познайомилися в університеті Шевченка, вона також навчалась на економічному факультеті. Він побачив її у приймальній комісії під час вступної кампанії, коли вона допомагала приймати документи у абітурієнтів.
Дівчина дуже сподобалася Миколі. Висока струнка брюнетка, як виявилося пізніше, також любила спорт, займалася плаванням, була майстром спорту з плавання та з кульової стрільби. Серйозна дівчина, цікава особистість, а ще ж красуня.
«У мене було 5 суперників, які претендували одночасно на руку та серце моєї коханої, але дружина зупинила свій вибір на мені, — згадує Микола. — Мені дуже пощастило з дружиною. Я дуже щасливий з нею. От вже 37 років ми живемо разом. Маємо двох дітей, сина та доньку. Є вже і онука Анна, якій виповнилося 5 місяців, тому я ще й щасливий дідусь».

Лабіринти спорту

Все життя Микола з дружиною прожили в Борисполі. Тут він ближче познайомився зі штангістом Юрієм Залізним, з яким раніше змагався. «Ми зустрілися на прогулянці — я з коляскою з маленьким сином, а у нього — донька. Ось такі два татусі на прогулянці з дітьми. Ми з ним ровесники. А наші дружини виявилися однокласницями, — пригадує Микола Хіценко. — Тоді я шукав, яким спортом займатися в Борисполі, та обрав гирьовий вид спорту. Були травми та деякі життєві обставини, які привели мене в пауерліфтинг. Я вже був кандидатом у майстри спорту у гирьовому виді спорту. Проте через серйозну травму деякий час не рухався та набрав значну вагу. Життя не стоїть на місці. І що б там не було, потрібно займатися спортом, таке моє життєве кредо. З часом я познайомився з пауерліфтингом. Із 1986 року займався гирями, а десь у 1992 році почав займатися пауерліфтингом. Виконав норматив майстра спорту, став призером України. Далі — армреслінг. Поїхав у Бровари на змагання, переміг, але зламав ліву руку.
Уже змагання закінчилися. І от славетний Олександр Багач, український штовхач ядра, який завойовував бронзові медалі на Олімпійських іграх і чемпіонатах світу, запропонував просто так позмагатися за столом на лівій руці. Перший раз я його переміг. Спробували ще раз. І настільки сильним був тиск, що вийшов перелом руки. Під час боротьби ніби якийсь хлопок — і рука полетіла. Я не зрозумів, що трапилося. Але всі зрозуміли, що у мене рука зламалася. Рік пішов на відновлення здоров’я».
Коли в країні почав розвиватися армреслінг, не було ні методики занять, нічого, вся інформація добувалася по краплинах. На перші змагання у 1992 році Микола Хіценко поїхав до Львова разом із Юрієм Залізним та Андрієм Волошиним. Юрій Залізний виборов бронзу. «Другий раз я вже поїхав сам, хлопці не захотіли, — розповідає Микола. — Там я виборов срібло. Це був комерційний турнір із призовим фондом. З того часу я зосередився лише на одному виді спорту. А в 39 років я виграв Чемпіонат України з армреслінгу і правою, і лівою рукою».

Микола Хіценко: пошуки себе – це шлях до перемоги

Микола Хіценко: пошуки себе – це шлях до перемоги

Пристрасть до армреслінгу

Армреслінг — справжня пристрасть Миколи Хіценка. З 2000 року він не може зупинитися, тренується сам, змагається та вирощує молоде покоління спортсменів. Наразі в 61 рік продовжує їздити на змагання ветеранів. Має багато нагород. Він 15-разовий призер чемпіонатів Європи, тричі чемпіон Європи та чемпіон світу з армреслінгу. Микола ніколи не думав, що у своєму віці, у 39 років, стане чемпіоном України. Адже він був старшим від суперників років на 15. До 43 років спортсмен змагався у категорії «чоловіки», а потім перейшов ще й до «ветеранів», наразі лише як «ветеран» змагається.
«Я приїхав із чемпіонату Європи з Румунії, збираюсь на наступний чемпіонат світу в жовтні як тренер з інваспорту, як тренер з армреслінгу нашого вихованця Владислава Костіва з ДЮСШ, який вже став дворазовим призером чемпіонату Європи, — розповідає спортсмен. — У мене талановиті учні. Займаються зі мною з 12 років. Багато учнів неодноразово вже приймали участь у чемпіонатах України. Наразі маю 12 активних учнів. Всі вони талановиті. Я їх вчу, що кожне змагання повинно бути, мов вперше. Як новий старт».

Микола Хіценко: пошуки себе – це шлях до перемоги

Параармреслінг

Микола Хіценко двічі був у серйозних аваріях, тому частково розуміє людей, які з певних причин позбавлені якихось фізичних можливостей. Мабуть, тому в 2009 році тренер вирішив займатися не реабілітацією інвалідів, а залученням їх у великий спорт. Це йому до душі. «Спочатку я набрав для занять майбутніх спортсменів, з часом повіз їх на чемпіонат України в 2010 році. Колясочник Олександр Кравчун став переможцем, тому пізніше його я повіз на чемпіонат Європи, — пригадує Микола Хіценко. — Олександр завоював бронзу та виконав норматив майстра спорту. Лише за один рік роботи з ним ми досягли таких високих результатів. Це був мій перший інваспортсмен, якого я тренував: він мій перший майстер спорту та бронзовий призер чемпіонату Європи. А от Олександр Кузнєцов — ампутант, категорія арм-5, в 2017 році виборов вже срібло на чемпіонаті світу. Займався ще й з Олександром Пустоваром та Іваном Кравченко — ці хлопці приймали участь у чемпіонаті України та були відібрані в збірну України. Пустовар приймав участь у чемпіонаті Європи та світу. Ось такі мої талановиті спортсмени, в яких я із задоволенням завжди вкладую свою душу та пишаюся кожним із них. Вже маю більше 10 кандидатів у майстри спорту та 4 майстри спорту».
Життя — дуже багатогранне та несподіване. Воно, мов кардіограма, то піднімає нас наверх, то кидає додолу. Кожна людина знаходиться в пошуках. Інколи щось виходить, інколи трапляються події, які рушать наші плани та мрії, але що б там не було, потрібно рухатися вперед із надією на краще та вірою в те, що ти робиш.

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl + Enter

Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач. Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або зайти на сайт під своїм ім'ям.

коментарі

Ваше ім'я: *
Ваш e-mail: *
Питання: 156+2
Відповідь:
Код: оновити, якщо не видно коду
Введіть код:
Читають Обговорюють
Календар публікацій
«    Грудень 2022    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031