16 вересня Бориспільська громада знову схилила свої голови у глибокій скорботі. Велике спільне горе об'єднало усіх, хто зібрався вшанувати Юрія Щербину й Олександра Секерка — героїв, які повернулися на щиті.
Знову нестерпний біль огортає нас, знову ми переживаємо біль утрати. Гинуть у боротьбі за волю і незалежність українці. Кривава війна безжально забирає життя.
Юрій та Олександр були надійними побратимами, на яких завжди і всюди можна було покластися. Уміли підтримати у біді та раділи за найменші успіхи, завжди були готові вислухати, підтримати, допомогти.
Юрій Щербина був душею будь-якої компанії, він любив вселяти віру в краще та додавати оптимізму оточуючим. Любив життя, намагався не падати духом. Значну частину свого життя чоловік присвятив грі у футбол і захопленню кулінарією, яке переросло у професію. Для найрідніших був надійним та турботливим.
Олександр Секерка витримав усі випробування, які трапились на його життєвому шляху. Він долав їх з упевненістю, що завтра буде новий кращий день. Коли прийшов час Олександрові стати на захист рідної землі, він приєднався спочатку до лав добровольчого формування Бориспільської громади, а потім до лав Збройних Сил України. Життя так склалося, що рідних у Олександра не було, але попрощатися з героєм прийшли знайомі та небайдужі люди.
17 березня 2024 року 36-річний Юрій Щербина, випускник Бориспільського ліцею «Перспектива» імені Володимира Мономаха та ДПТНЗ «Бориспільський професійний ліцей», солдат, стрілець-снайпер механізованої роти механізованого батальйону 72-ої окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців, а 28 липня 47-річний Олександр Секерка, відважний захисник, солдат 2-го механізованого батальйону, який засновано на основі добровольчого формування Бориспільської громади, на Донеччині у боях за свободу і незалежність України віддали свої життя, щоб ми могли жити у вільній країні під мирним небом.
Сьогодні до алеї прапорів з іменами полеглих додаються іще два: із іменами Юрія Щербини й Олександра Секерка. Героїв поховано на Алеї Слави Рогозівського кладовища.
коментарі