Очікування рідних з полону, пошук зниклих безвісти та збереження пам'яті про загиблих героїв — це те, чим живуть багато родин у нашій країні, зокрема й у Бориспільській громаді. Про діяльність та підтримку тих, кого згуртували спільний біль та надія, «Вістям» розповіла Олена Скитюк, мати зниклого безвісти військового, голова ГО «Жінки ТРО».
Жінки ТРО
«Історія нашого об'єднання «Жінки ТРО» розпочалася у травні 2022 року. Його засновницею стала Марина Богуш, яка після зникнення безвісти свого брата почала об'єднувати навколо себе родини військовослужбовців його бригади.
Спільний біль, невідомість і бажання допомагати одне одному згуртували людей. Згодом до спільноти почали приєднуватися родини з інших бригад територіальної оборони, а з часом наше об'єднання вийшло далеко за межі однієї військової частини, — розповідає Олена Скитюк. — Так поступово «Жінки ТРО» стали великою родиною, яку об'єднує один біль на всіх.
Протягом кількох років спільнота активно розвивалася, підтримувала родини, організовувала заходи, акції та допомагала тим, хто опинився в найважчій життєвій ситуації.
У січні 2026 року було прийнято рішення офіційно зареєструвати громадську організацію. Саме тоді об'єднання отримало офіційний статус і була створена масштабна ГО «Жінки ТРО», головою правління якої я стала».
Сьогодні ГО «Жінки ТРО» об'єднує родини з усіх куточків України, представляє всі бригади територіальної оборони, а також окремі бригади Збройних Сил України та Державної прикордонної служби України.
«Наразі наша спільнота налічує понад 2000 осіб із більш ніж 35 бригад територіальної оборони, Збройних Сил України та Державної прикордонної служби України. Нас об'єднує спільна мета, — розповідає Олена Скитюк. — З маленької групи людей, об'єднаних особистою трагедією, наша організація виросла у велику українську родину, яка щодня доводить: разом легше вистояти, разом легше боротися і разом легше не втрачати надію».
Очікуємо та діємо
Від моменту створення об'єднання «Жінки ТРО» було проведено величезну кількість акцій, заходів, інформаційних кампаній та проєктів у різних куточках України.
«Оскільки ми є національним об'єднанням родин зниклих безвісти, військовополонених та загиблих героїв, наші представники активно працюють у багатьох містах, селищах і громадах України, а також за її межами. Родини регулярно організовують та долучаються до мирних акцій, автопробігів, меморіальних заходів, флешмобів, благодійних ініціатив, зустрічей із представниками влади та міжнародними організаціями, — розповідає Олена Скитюк. — Особливе місце у нашому житті займають щотижневі мовчазні акції на підтримку військовополонених і зниклих безвісти, які проходять у різних регіонах України та об'єднують сотні родин. Відбуваються вони й у Борисполі. Також члени нашого об'єднання є ініціаторами, співорганізаторами та учасниками масштабних всеукраїнських проєктів, серед яких «Рушник надії», автопробіги на підтримку родин захисників, пам'ятні та просвітницькі заходи.
Кожна акція має спільну мету — нагадати суспільству про тих, хто досі не повернувся додому, підтримати родини, які живуть у болісному очікуванні, та зберегти пам'ять про героїв, які віддали життя за Україну.
Завдяки активності наших родин сьогодні голос ГО «Жінки ТРО» звучить по всій Україні та за кордоном, об'єднуючи тисячі людей навколо спільної боротьби, пам'яті та надії».
Від 2022-го до сьогодення
«2022 рік був шляхом пошуків та підтримки один одного. У 2023 році відбулося створення мережі родин ТРО з різних регіонів та налагодження комунікації з підрозділами цивільно-військового співробітництва Сил територіальної оборони ЗСУ, — розповідає Олена Скитюк. — Так, ми стали співорганізаторами «Новорічної ярмарки для дітей військовослужбовців територіальної оборони» в Будинку офіцерів за підтримки Командування Сил ТрО ЗСУ.
У 2024 році була співпраця з «ТРО Медіа» в межах проєктів «Війна в об’єктиві» (підтримка ветеранів) та «Твої листи» (підтримка родин захисників).
22 червня 2024 року на Європейській площі Борисполя відбулася перша мирна акція-нагадування «Живі! Знайти! Неможливо забути!», ініційована Об’єднанням родин захисників територіальної оборони міст і селищ України ГО «Жінки ТРО». Ця акція стала першим публічним голосом родин військовополонених та безвісти зниклих захисників територіальної оборони на Бориспільщині. Вона об’єднала матерів, дружин, дітей, батьків, рідних та небайдужих громадян, які вийшли на площу, щоб нагадати суспільству про тих, чия доля досі залишається невідомою. Назва акції стала її головним посланням: «Живі!» — тому що родини продовжують вірити та чекати; «Знайти!» — тому що кожен безвісти зниклий має бути розшуканий, а кожна родина має право знати правду; «Неможливо забути!» — тому що за кожним ім’ям стоїть людина, яка боронила Україну, і пам’ять про неї не може зникнути.
Саме ця акція поклала початок системній громадській діяльності родин у Бориспільській громаді та стала важливим кроком у боротьбі за повернення військовополонених, встановлення долі безвісти зниклих захисників і підтримку їхніх родин. Відтоді голос родин ставав дедалі сильнішим, а мирні акції-нагадування — невід’ємною частиною громадського життя Бориспільщини, об’єднуючи людей навколо спільної мети: повернути додому кожного, хто досі не повернувся з війни.
Далі були перші зустрічі родин з командувачем сил ТоО ЗСУ генерал-майором Ігорем Плахутою у серпні 2024 року. Потім ми долучилися як співорганізатори заходу з командуванням до Дня територіальної оборони ЗСУ на Майдані Незалежності у Києві 6 жовтня.
А 7 грудня 2024 року відбулася ще одна акція в Борисполі на Європейській площі, ініціаторами якої стали об’єднання родин захисників територіальної оборони міст України «Жінки ТРО» і 95 бригада ДШВ. До акції долучилася співачка та авторка пісень Обрана.
2025 рік був не менш насиченим — відбулася організація офіційної поїздки делегації родин територіальної оборони до Ватикану та зустрічі з Папою Франциском за підтримки апостольського нунція Вісвальдіса Кульбокаса; офіційний візит до Посольства України при Святому Престолі. Також ми стали співорганізаторами мирної акції в Римі за підтримки представництва МЗС Італії, дали інтерв’ю на «Радіо Ватикан».
22 березня 2025 року в Борисполі відбулася мирна акція на підтримку військовополонених та зниклих безвісти військовослужбовців «Вистоїмо. Знайдемо. Дочекаємося. Не забудемо». Захід об’єднав родини захисників, представників громадськості, військових, волонтерів та небайдужих мешканців громади. До участі були залучені представники державних структур, дотичних до пошуку безвісти зниклих та повернення військовополонених, які надали родинам актуальну інформацію. Під час акції звучали історії родин, які продовжують жити в очікуванні своїх рідних.
Особливо зворушливими стали виступи звільнених з полону українських захисників, які поділилися власними історіями боротьби, стійкості та віри, висловивши слова підтримки тим, хто продовжує чекати на повернення своїх близьких.
Акція стала потужним нагадуванням про те, що боротьба триває, а родини не припиняють чекати, вірити та боротися за своїх рідних.
До Міжнародного дня зниклих безвісти за ініціативи родин «Жінки ТРО» та Ірини Таранової й Олени Гребенюк, за підтримки Міжнародного комітету Червоного Хреста і координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими відбулася організація заходу «Тихі голоси».
У 2025 році у серпні відбулася третя зустріч родин з командувачем Сил ТрО ЗСУ генерал майором Ігорем Плахутою.
А 1 жовтня 2025 року ми стали співорганізаторами спільного заходу з командуванням до «Дня територіальної оборони ЗСУ» на Майдані Незалежності у Києві».
Мовчазні акції
«11 травня 2025 року, у День матері, за ініціативи родин військовополонених та безвісти зниклих захисників у місті Бориспіль було започатковано щотижневу мовчазну акцію-нагадування.
Відтоді кожної неділі на центральних вулицях міста збираються матері, дружини, діти, батьки, рідні та небайдужі мешканці громади, щоб нагадати суспільству про тих, хто досі не повернувся додому з полону або вважається безвісти зниклим, — розповідає Олена Скитюк. — Ці акції стали не просто громадською ініціативою, а символом незламної віри, любові та боротьби за кожного захисника і захисницю. У тиші учасники тримають у руках прапори, світлини своїх рідних та плакати.
Щонеділі до акції долучається близько 30 учасників. Незважаючи на спеку чи холод, втому та біль очікування, люди продовжують виходити на площу, демонструючи єдність, силу духу та відданість своїм рідним. Для багатьох родин ці зустрічі стали місцем підтримки, де можна відчути, що вони не залишилися наодинці зі своїм горем і боротьбою».
Рушник надії
У 2025 році за ініціативи ГО «Жінки ТРО», «Жінки ЗСУ», ГО «Жінки роду» та ГО «Народжені вільними 2024» було започатковано всеукраїнську акцію «Рушник надії» — унікальний проєкт, який об’єднав родини військовополонених, безвісти зниклих захисників і захисниць України з усіх куточків держави та українських громад за кордоном. Акція стартувала 15 липня 2025 року в Києві та об’єднала десятки громад по всій Україні. До створення рушників долучилися матері, дружини, сестри та доньки полонених і безвісти зниклих воїнів. У кожному регіоні народжувався свій «Рушник надії», у якому вишивалися символи рідного краю, імена героїв, молитви та знаки незламної віри у повернення кожного захисника додому.
«У межах всеукраїнської акції «Рушник надії» Бориспільська та Гірська громади об’єдналися навколо спільної справи, — розповідає Олена Скитюк. — Близько 30 людей — матері, дружини, доньки, сестри, діти та небайдужі мешканці громад — долучилися до створення рушника. Кожен прийшов зі своєю історією, своїм болем і своєю надією. Але під час роботи всі стали одним великим колом родин, об’єднаних спільною мрією — поверненням додому тих, кого чекають.
Для українського народу рушник завжди був оберегом, символом життєвої дороги, любові та пам’яті. Для наших родин «Рушник надії» став ще й молитвою, закарбованою в нитках. Кожен хрестик на полотні став тихим зверненням до рідних, які перебувають у полоні або вважаються безвісти зниклими. На рушнику розквітли чорно-червоні троянди — символи любові, відданості та пам’яті. Над ними злетіли ластівки — символ повернення, добра та надії. У центрі було вишито Герб України із закодованим словом «Воля». Саме за неї борються наші захисники. Саме заради неї продовжують триматися їхні родини.
1 жовтня 2025 року представники нашого осередку взяли участь у великому заході в Києві в Патріаршому соборі Воскресіння Хрестового, щоб представити «Рушник надії» Бориспільського району разом з іншими громадами України.
Наразі виставка «Рушник надії» продовжує свою подорож Україною, об’єднуючи громади навколо пам’яті, віри та надії на повернення наших захисників.
Унікальна експозиція налічує близько 50 рушників та картин, створених родинами військовополонених і безвісти зниклих воїнів з різних куточків України та українських громад за кордоном.
А згодом виставка вирушить і за межі України».
Сьогодення
«У січні та лютому 2026 року за ініціативи Об’єднання родин захисників територіальної оборони міст і селищ України ГО «Жінки ТРО» за підтримки місцевої влади, для членів родин військовослужбовців Бориспільщини, які перебувають у полоні або вважаються безвісти зниклими, були організовані зустрічі «Точка Опори» у селах Бориспільської громади. Для підтримки родин безвісти зниклих, полонених та загиблих захисників і захисниць, які живуть у стані очікування та невизначеності, на зустрічах було надано фахові роз’яснення та психологічна допомога. Так, ми відвідали такі села: Глибоке, Рогозів, Іванків, Сеньківка, Кучаків, Любарці, — розповідає Олена Скитюк. — 28 березня 2026 року в Борисполі відбувся «День Сили» — подія, що об’єднала родини зниклих безвісти, полонених та загиблих захисників України.
Також була представлена фотовиставка «Очі, що чекають».
Напередодні «Дня Сили» відбувся благодійний ярмарок, організований учнівською молоддю. За результатами ярмарку було зібрано 83000 грн, які передано на потреби 114 окремої бригади ТрО. Додатково ГО «Жінки ТРО» долучилися до збору, перерахувавши 22000 грн, що дозволило сформувати загальну суму допомоги у розмірі 105000 грн».
Дорога пам’яті. Шлях надії
28 червня 2026 року у Борисполі відбувся автопробіг «Дорога пам’яті. Шлях надії» на підтримку зниклих безвісти, військовополонених та загиблих героїв.
Автоколона вирушила із села Гора до Борисполя, щоб нагадати про тих, кого чекають вдома, про тих, за кого триває боротьба, та про героїв, які віддали своє життя за Україну.
На старті було 55 автомобілів, але до колони постійно приєднувалися нові учасники, тому загалом в автопробігу взяли участь близько 65–70 автомобілів.
Найбільше вразила реакція людей. Уздовж усього маршруту зустрічні автомобілі зупинялися, водії виходили зі своїх машин, люди схиляли голови, віддавали шану загиблим героям та підтримували родини військовополонених і зниклих безвісти. Це були дуже щирі та зворушливі моменти, які ще раз довели, що українці пам'ятають, співпереживають і не залишаються байдужими.
Для всіх це стало ще одним підтвердженням того, що боротьба за повернення наших захисників і збереження пам'яті про полеглих героїв об'єднує людей і знаходить відгук у серцях українців.
Після прибуття колони відбулася мирна акція на підтримку їх родин.
«Ідея проведення автопробігу «Дорога пам’яті. Шлях надії» народилася в ГО «Жінки ТРО» ще понад рік тому. Вона виникла з болю родин військовополонених та безвісти зниклих захисників. Це вже третя і нарешті вдала спроба реалізувати задум. Попередні плани не вдалося втілити через низку обставин, однак родини не відмовилися від своєї мети. Навпаки — за цей час ідея стала ще сильнішою, а потреба нагадувати про тих, хто досі не повернувся додому, — ще гострішою, — розповідає Олена Скитюк. — Назва автопробігу має особливий зміст. «Дорога пам’яті» — це шлях, яким ідуть родини загиблих, полонених та зниклих безвісти. «Шлях надії» — це віра в повернення. Віра матерів, які чекають синів. Дружин, які продовжують жити спогадами про останню розмову. Дітей, які засинають із мрією знову обійняти тата.
Автопробіг символізує шлях очікування, який проходять тисячі українських родин від моменту отримання страшної звістки про полон або зникнення безвісти до дня, коли вони зможуть знову побачити своїх рідних.
Автоколона з державними прапорами, прапорами військових частин та портретами захисників стала голосом тих, хто вже багато місяців і років не має можливості бути почутим. Це нагадування суспільству, що війна триває не лише на фронті. Вона щодня триває у серцях родин, які чекають.
Подібні автопробіги вже проводилися в різних регіонах України — у Києві, у Хмельницькому, Луцьку, Вінниці, Полтаві, Тернополі, Кропивницькому, Володимирі та інших містах. Учасники таких акцій об’єднувалися заради однієї мети — нагадати країні та світу про військовополонених і безвісти зниклих захисників України.
Завершенням автопробігу у Борисполі стала мирна акція-нагадування.
Під час акції звучали історії родин, були підняті прапори військових частин, продемонстровані портрети тих, кого чекають. Хвилина мовчання об’єднала всіх присутніх у пам’яті про тих, хто віддав своє життя за Україну».
коментарі