Суботнього дня 25 липня Центр життєстійкості Бориспільської громади приймав друзів та гостей. У тісному колі представники бориспільської ГО «Жінки ТРО» презентували новий Всеукраїнський проєкт «Наша віра сильніша за невідомість».
Родини, які місяцями і роками чекають звістки про своїх рідних, постійно несуть на своїх плечах тягар страшної невідомості. Витримати це випробування допомагають віра, надія, єдність і підтримка тих, хто так само вірить і надіється, і тих, хто поряд, хто підставляє своє плече.
«Українська жінка — мати, дружина, сестра, донька — дивиться у вікно. Вона чекає… За вікном летять ластівки… В українській культурі ластівка — це символ дому, добра, життя і повернення. Вона приносить добрі звістки. Саме тому ми віримо, що одного дня вона принесе найголовнішу новину: «Він повернувся!» Такими словами описували майбутнє спільне творіння перед тим, як презентувати його вживу. Це схема для вишивки бісером, картина розміром 60х90 см — повна зашивка, без намальованих фрагментів. Здається, що у ній відображена душа усієї України із нинішнім символом державності і одвічними символами нашої землі — колоссям, калиною, орнаментами-оберегами, прозорим водним джерелом і сонячним світанком, який обов’язково настає після найтемнішої ночі.
Ідейна натхненниця цього проєкту — власниця крамниці HobbyLovKa майстриня Марія Городецька — розробила ескіз майбутньої картини та взяла на себе забезпечення матеріалами для її створення. Розповідаючи, як народилася ідея проєкту, вона пригадала, що познайомилася з цими мужніми жінками минулого року, коли їх об’єднав проєкт «Рушник надії».
«Ваша сила, витримка, любов і незламність глибоко мене вразили. Ми стали ближчими, підтримуючи один одного у найважчі моменти, — зазначила майстриня. — Довгий час я думала — що ще можу зробити для родин безвісти зниклих, і як об’єднати навколо них ще більше людей? Так народилася ідея створити картину, до вишивання якої може долучитися кожен охочий. Адже кожен стібок — це не просто бісер чи нитка. Це молитва, надія, віра і підтримка. Мені надзвичайно приємно, що ця ідея знайшла відгук у ваших серцях і почала втілюватися в життя. Я щиро дякую пану Ігорю Чучуменку із Кропивницького, який, врахувавши всі наші побажання, створив макет картини, Олені Ерояні — керівнику і дизайнеру творчої майстерні «Срібна бусинка» із Запоріжжя, яка протягом трьох тижнів проводила копітку роботу, щоб перетворити цей макет на схему для вишивки, торговій марці «Кольорова», яка зробила знижку на матеріали, громадській організації «Стильні мавки» за фінансову підтримку. Сьогодні ми відкриваємо наш проєкт. Але найголовніше, що спільна справа об’єднала людей із різних куточків України. Саме завдяки нашій єдності родини безвісти зниклих відчують, що вони не залишилися наодинці зі своїм болем. Попереду довга спільна вишивка. Нехай вона стане символом нашої єдності, нашої віри і наших молитов за кожного, кого чекають вдома. Наша мета — щоб цей проєкт об’єднав громади по всій Україні. Ми мріємо представити готові роботи спочатку в Борисполі, потім у Києві, і згодом і за кодоном. Щоб увесь світ побачив силу української єдності, незламності та віри. Бо наша віра, дійсно, сильніша за невідомість, бо разом ми творимо не просто картину, ми творимо надію».
Дуже символічно, що початок цієї великої історії відбувається саме в Центрі життєстійкості, де люди знаходять сили жити, вірити і не втрачати надію. Алла Пополітова — соціальний менеджер Центру життєстійкості в Бориспільській громаді — звертаючись до учасників презентації, наголосила: «Хочу подякувати дівчатам з громадської організації «Жінки ТРО» за те, що вони впускають нас у своє життя, дозволяють бути поруч на їх шляху. Мені б дуже хотілося, щоб, поки вишиватиметься ця картина, всі захисники, яких так сильно чекають, повернулися додому».
«ГО «Жінки ТРО» вже не вперше створює символи, які говорять мовою серця, — зазначила у своєму виступі очільник організації Олена Скитюк. — Колись ми разом вишивали Рушник надії. Сьогодні починаємо ще одну нову історію. І я переконана, що ця картина стане символом незламності українських родин далеко за межами України».
Чин освячення картини і благословення майбутньої роботи здійснив священик Свято-Харалампієвського храму Православної церкви України села Сеньківка отець Роман. У вітальному слові він наголосив, що сама вишивка для нашого народу і нашого життя має символічне наповнення. «Нелегкі часи для українців були впродовж усієї історії існування України. Вишивка стала для нашого народу своєрідним психологом — умиротворює сам процес вишивання… Вишиваючи це полотно, маємо не просто думати про своїх рідних, а згадувати й Господа. Бо усе в Його руках. Бо останнє слово за Господом, і нехай воно буде сильним і справедливим», — зазначив він. Трохи згодом, коментуючи журналістам сюжет картини, отець Роман додав: «Я цієї картини не бачив до освячення. А коли почав освячувати, відчув, наскільки вона мене вразила. У ній закладений дуже глибокий богословський сенс. У глибині картини зображено схід сонця. У православній богословській традиції схід сонця, і взагалі сонце, символізують Ісуса Христа. Дівчина не просто молиться десь в далечінь, вона молиться до Господа Спасителя, який єдиний може повернути додому рідну людину. Ісус Христос — це надія, яка не вмирає».
Кожен присутній мав змогу зробити перший стібок, пришити перші бісерини на майбутню картину.
У підсумковому слові прозвучала інформація, що після завершення роботи картина вирушить у подорож нашою країною і за кордон. Щоб світ побачив не лише українське мистецтво, а й силу українських жінок, незламність українських родин, побачив, що навіть у найтемніші часи українці не втрачають головного — віри. Бо наша віра справді сильніша за невідомість.
Майстриня Марія Городецька розповіла «Вістям», що робота над картиною — від ідеї до виготовлення полотна — тривала близько 2-х місяців. «Я запропонувала ідею, потім ми разом із жінками, з родинами полонених і зниклих безвісти обговорювали кожну деталь, яка для них є важливою. Усі побажання зібрали воєдино. Роботу сподіваємося завершити за вісім місяців». Також пані Марія додала, що планується запропонувати вишити свої картини спільнотам інших громад, і, коли процес буде завершено, організувати презентацію всіх вишитих робіт.
коментарі