Крихітне село Сулимівка, що на Бориспільщині, історичним корінням сягає козацьких часів.
По-перше, зеленіє пам’ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення — 17,4 га Сулимівського парку, що зберігся поблизу фундаменту садиби колишнього власника села Войцеховича. По-друге, височіє дзвіницями унікальна архітектурна перлина Лівобережжя Київщини, пам’ятка архітектури — Церква Покрови Божої Матері, чинна мурована споруда. Вона була і є домінантою села й таїть нерозкриті таємниці. Та розгадування їх для українців не на часі, принаймні перед місцевими виборами.
Для одного маленького села утримувати такі масштабні об’єкти не під силу, а для майбутньої великої Бориспільської громади при правильному керівництві – можливо, але не факт. Таку думку озвучують селяни. Величний, монументальний і водночас скромний Сулимівський храм, що височіє на пагорбі, не відвідують туристи, оскільки громадський транспорт до глухого села не курсує. Прихожани – лише місцеві мешканці, яких не більше 200 осіб, і дачники.
Із відкритих джерел відомо, що датою спорудження церкви вважалися 1621–1629 рр., а фундатором її називали гетьмана Івана Сулиму, засновника села. Проте пізніше було доведено, що мурована церква збудована в 1708 р. на місці дерев’яного однойменного храму. Місцеві старожили переказують легенди, що для церкви камінь везли здалеку, з Європи.
«Дзвіницю церкви добудували пізніше, але хрест дуже древній. На ньому зображений знак сонця — головний язичницький знак, всередині — православний хрест, внизу — козацька чайка (ладдя)», — розповідає Кучаківський сільський голова Микола Дженжебір.
Фасад і внутрішнє оздоблення храму досі має цілком пристойний і доглянутий вигляд. Хоча приміщення свого часу використовувалося як зерновий склад, було і зачиненим, але лишилося неушкодженим у роки Другої світової. Щоправда, оздоблення храму не багате, ікони зникли, коли церква переживала перипетії.
Місцеві кажуть, що храм був і погребальницею роду засновників села Сулим-Войцеховичів, там були знайдені людські рештки, однак вони не були досліджені.
Тут відбуваються служби, настоятель храму отець Володимир каже, що церква старовинна, особлива, намолена, прихожан достатньо. Хвалиться, що планується ремонт храму, уже виготовляється проект.
Отець Володимир, який є не лише священиком, але змушений бути й менеджером, каже, що статус храму — пам’ятки архітектури — ускладнює процес оновлення споруди, адже потрібне узгодження дій із Міністерством культури.
Максим Стрільник, член ради парафії, розповідає, що є проект реставрації храму, який проходитиме експертизу. «Якщо дадуть добро, то підлогу, вікна зможемо оновити. Можливо, вдасться вирішити питання з опаленням, бо взимку тут дуже холодно», — ділиться Стрільник і нарікає на те, що держава мало звертає уваги на збереження таких культурних пам’яток, як Сулимівська церква.
Хрест дуже древній. На ньому зображений знак сонця — головний язичницький знак, всередині — православний хрест, внизу — козацька чайка (ладдя).
коментарі