Жк Мрия
Бориспiль
C

Головні новини

Дитяча бібліотека Борисполя: 3 тисячі відвідувачів, 500 нових книг та 4-річні читачі


Як бориспілька, чиє дитинство припало на 80-ті, я ще пам’ятаю дитячу бібліотеку у старому Будинку культури в центрі міста: просторі приміщення, високі стелі, десятки стелажів з книгами на будь-який смак, читальні зали — і для найменших, і для старших читачів, фортепіано для гри… Норми у три книжки на учня нам не вистачало, і, знайшовши кілька цікавих книг, доводилося вибирати, а зайві ховати у «потайне місце» за рядами книг, щоб узяти потім. 

У порівнянні з бібліотекою дитинства нинішня здається зовсім мініатюрною і бідненькою. Хоча, з урахуванням того, що й діти читають все менше, можливо, її розмірів і наявної кількості книг достатньо для сучасних бориспільських школярів. Чи так це, «Вісті» запитали у Тетяни Руденко, провідного бібліотекаря дитячої бібліотеки.

Перші 500 нових книг за довгі роки

«Нещодавно ми отримали нові книги, — відразу ділиться радісною новиною Тетяна Руденко. — 510 примірників нової літератури від Будинку книги по державній програмі підтримки бібліотек. Їх отримали не всі бібліотеки, а лише найактивніші, в тому числі ми. Адже навіть під час карантину намагалися не втрачати зв’язок із читачем — робили відео огляди книжок, голосні читання. Нове надходження — невимовна радість, адже воно перше за багато років».
Вона демонструє новинки: глянцеві обкладинки, якісний папір, вітчизняні та зарубіжні автори в перекладі на українську мову. Є і книги популярного нині серед дітей автора Сашка Дерманського, частого гостя бібліотеки. «Він уже кілька разів приїздив у Бориспіль, проводив зустрічі з читачами бібліотеки у актовому залі ЗОШ №6, бо власного приміщення для таких заходів у нас немає», — розповідає співрозмовниця.
Бібліотека, хоч і не розділяє тотального захоплення інтернетом та соцмережами, все ж живе в ногу з часом. Заклад має сторінку у Фейсбуці та групу відвідувачів бібліотеки. Мало не щодня на сторінці з’являються цікавинки для дітей — розповіді про книги, визначні дати історії та проведені чи заплановані заходи, виставки. Саме це дозволило потрапити до рейтингу найбільш активних бібліотек та отримати подарунок від Будинку книги.

Три зали і «бібліоняня»

Три зали бібліотеки поділені за віковими категоріями. Кожен, крім книжок, має якусь цікавинку. Так, у холі біля залу для учнів початкової школи розміщена постійно діюча виставка дитячого малюнка. Вибір книжок у залі не надто великий, але цілком може задовольнити малого читача — знайдуться і «Карлсон, що живе на даху», і вірші Агнії Барто та Корнія Чуковського, і дитячі енциклопедії про все на світі, і вже раритетні збірники «Дванадцять місяців».
Справжньою родзинкою вважають співробітники бібліотеки залу для дошкільнят. Нею можуть скористатися діти від 2-х років. Невеличка ігрова кімната стане виходом для вічно зайнятих молодих мам, яким немає з ким залишити дитину, щоб сходити в магазин, на базар, у соцстрах чи інші заклади, розміщені поруч. Тут є все для гри і творчості — протягом відведеної однієї години можна грати в настільні ігри, малювати, ліпити, робити саморобки, гортати журнали і, звісно ж, читати. Такою «бібліонянею» заклад «вбиває двох зайців відразу» — дитина перебуває під наглядом та змалечку звикає до книг, а мами цінують виявлену до них лояльність і турботу.
У відділі 5-6-х класів поруч із книгами — етнокуточок із зібраними предметами побуту українців минулого століття. Горщики, старі прялки, рублі, праски, серпи, інші інструменти, народний оригінальний домотканий одяг привезла з Переяславщини одна із бібліотекарів. Цей зал теж отримав книжкові новинки: поряд із «Гаррі Поттером» та Нарнією — українські Галина Малик та Євген Покотюха, популярна підліткова серія «Щоденник слабака».
Найбільший зал, для 7-9-х класів, має читальний зал із комп’ютерами. Хоча подобається наявність «конкурентів» бібліотекарям не дуже, намагаються ставитися до цього толерантно, адже інтернет — теж джерело знань. Тому встановили ліміт часу — 30 хвилин, протягом яких школяр може позайматися на комп’ютері. Не відмовляють в доступі до комп’ютерів і дорослим — за потреби вони можуть скористатися технікою, щоб знайти якусь інформацію чи відправити електронний лист, заплатити за комунальні послуги онлайн тощо.
Попри тісноту, проходять у бібліотеці і тематичні виставки. А до карантину проводили й масові заходи, екскурсії для школярів. Діє краєзнавчий клуб «Калинонька», в якому беруть участь і батьки.

Сучасні батьки: хтось любить «глянець», а хтось — вічну класику

Тетяна Руденко працює в молодшому відділі. На запитання, що обирають малі читачі та батьки для своїх дітей, відповідає: «Я бачу певну тенденцію повернення до класики. Не останню роль тут відіграє думка батьків, вони часто рекомендують малим ті чи інші книжки свого дитинства. Наприклад, книжки Всеволода Нестайка поза часом, його старих книжок не залишається, вони зачитуються буквально до дір. У нас досі зберігається примірник «Тореадорів з Васюківки» 1973 року випуску. Викинути її не підіймається рука, але й стан такий, що видати комусь уже не можна». Так само «вічними» є знайомі вже багатьом поколінням книжки Наталі Забіли, Грицька Бойка, Астрід Ліндгрен, Туве Янсон, Джані Родарі та інших авторів.
Цікаво, що деякі батьки спокійно ставляться до книжок поважного віку, а деяким навпаки, як сорокам, подавай все блискуче, глянцеве та яскраве. «Сучасні молоді батьки люблять нові книжки, чистенькі, з біленьким папером. Таким даси відносно не нову книжку, а вони заявляють: «Що це за мотлох ви мені даєте?». Кажу, ви тільки погляньте, скільки діток її вже прочитало, це ж лише свідчить про її популярність. У такій книжці цікавий сюжет, зміст, ілюстрації, мораль. Не так багато тих, хто розуміє цінність старих книжок. Вони навіть папір м’якший та приємніший на дотик мають, а колір сторінок не перевтомлює очі. Як людина, що постійно має справу з книжками, я вже помітила, що папір нових книжок тільки виглядає цупким, а рветься насправді швидше», — розповідає співрозмовниця.
Присутні й книжки на російській мові, адже є й попит. Крім того, російських авторів краще читати мовою оригіналу. «Для мене не існує меж між мовами. Сама я люблю українську мову, я українка, користуюсь українською у побуті. Але я не можу дати читати дитині Пушкіна українською мовою, бо це один із тих авторів, твори якого треба читати на мові оригіналу, дитина має відчути риму, стиль, мелодичність. Ми збіднимо себе, якщо зовсім відмовимося від російськомовних класиків. Вірші Самуїла Маршака, Агнії Барто чи Корнія Чуковського «не читаються» і не звучать на українській мові. Російську не можна перекреслити. Адже нею говорять і багато українських патріотів», — зазначає Тетяна Руденко.
За її словами, є у бібліотеці і книжки англійською мовою, але не художні, здебільшого розважальна та навчальна література. Їх зовсім небагато, а причина відсутності художніх творів банальна — запитують їх надзвичайно рідко. Хоча діти і вчать іноземні мови з першого класу, та не читають на них.

Бібліотечний етнокуточок.

Дитина не читає книги. Хто винен?

В умовах, коли дітей важко зацікавити книгою і є купа інших спокус, дитяча бібліотека Борисполя затребувана і не залишається пустою. Всього тут працює шість співробітників, а зареєстровано 3 тисячі читачів. Здебільшого це діти, які записалися самостійно або це зробили їх батьки, традиції записувати всіх разом класами вже немає. Тому кожен читач — свідомий.
В середньому бібліотеку відвідує біля 50 дітей за день. Є дуже активні діти, постійні відвідувачі. Наймолодшим читачам бібліотеки — 3 і 4 роки. Їх водять батьки, вони разом обирають книги.
На запитання, чому деякі діти зовсім не читають книги, Тетяна Руденко відповідає: «На мою думку, кращим методом був і залишається власний приклад. Зазвичай діти, що виросли у читаючих родинах, де люблять та поважають книги, теж читають. Хоча бувають і винятки. Інколи ми бачимо, що батьки приводять дитину до бібліотеки мало не силоміць, через примус.
Грає роль і школа. Я досі пам’ятаю свою вчительку літератури. Вона вміла так розповісти про книгу та змалювати образи, що хотілося читати самій. Задавали багато позакласного читання. На уроках ми обговорювали героїв та ситуації, висловлювали свої думки. Зараз не всі вчителі хочуть витрачати час на обговорення, комусь простіше задати прочитати твір, а потім протестувати чи дати контрольну.
Не останню роль відіграє й інтернет, а у найменших дітей — вільний та необмежений доступ до телебачення та відсутність контролю з боку батьків».

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl + Enter

Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач. Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або зайти на сайт під своїм ім'ям.

коментарі

Ваше ім'я: *
Ваш e-mail: *
Питання: 156+2
Відповідь:
Код: оновити, якщо не видно коду
Введіть код:
Читають Обговорюють
Купити квартиру в Києві
Календар публікацій
«    Березень 2024    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031